«Коли хто хоче йти за Мною нехай зречеться себе і
нехай візьме хрест свій і йде за Мною».
(Мр. 8:34).

Вступ. Вітаю вас преосвященний владико Петре, всіх священників, монахів, вірних, дітей, молодь, воїнів української армії, волонтерів, медиків, капеланів і всіх присутніх на загально єпархіальній хресній дорозі в Коломиї.

І). Коли хто хоче йти за Мною нехай. Коломийська єпархія УГКЦ щорічно запрошує всіх людей пройтися вулицями міста і призадуматися над своєю хресною дорогою тут на Землі і життям у вічності.

Хресна Дорога сьогодні – це молитовні роздуми над стражданнями і смертю Ісуса Христа. Під час цієї молитви дякуємо Сину Божому за дар життя і спасіння. Спасіння людини вимагає правдивого покаяння, щирої сповіді і віри. Пришестя Ісуса Христа на Землю в покорі, відкриває нам бачення на третю Божу Особу – дію Святого Духа. Ісус не знищив світ зі всіма гріхами, але почав його оздоровлювати служінням, узявши на Себе людське тіло.

Хрест, який бачимо, запрошує всіх людей задуматися над тією Людиною, котра його несла. Це був хрест Ісуса Христа. Йдучи вулицями міста Коломиї від стації до стації, уявляємо похід Спасителя на Голгофу. Торкаючись хреста руками і серцем розпинаймо свої гріхи гордості, ненависті, лінивства, лукавства й емоцій. Замість зла, потрібно науку Ісуса поставити на трон свого серця. Його хресна смерть витерла всі мої гріхи. Людська совість стала чистою і далі вже не можна жити так, як хочемо. На жаль, це велика помилка. Суть християнства – брати хрест і розпинати на ньому свої гріхи. Хто не бере свого хреста і не йде за Ісусом, той не може бути Його учнем.

ІІ). Чому Бог допустив війну? Люди сьогодні в розпачі. Стільки горя навкруги!!! Тарас Шевченко у своїй поемі «Сон» писав: «Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?». Поет був віруючою людиною, але просто буває важко пережити неймовірні страждання! Коли бачиш воїнів без рук, без ніг, без очей, на милицях і тоді розчаровуєшся у всьому. Шекспір якось сказав: «Я плакав коли в мене не було взуття, але я перестав плакати коли побачив людину без ніг».

Бог людям часто відкриває добро і за нашим бажанням допускає зло. Якщо подивитися, в якому стані була релігійна свобода в Україні до війни, тоді можна було розповідати про Бога повсюди та допомагати потребуючим людям. Святе Письмо говорить: «Ваш ворог – диявол – ходить і ричить», кого має пожерти (І Пет.5:8-9).

Отже, війна в Україні, це лише одна зі страшних битв у великій боротьбі Сатани проти Бога. Так, на жаль, тисячі героїв зустрілися зі смертю, стражданнями у лікарні чи у полоні. Дуже важливо нам не програти у великій війні. Господь інколи допускає смерть добрих людей. Біблія пише: «Праведник гине…і мало хто задумується, що таким чином праведний [відходить], щоб не бачити зла, і знайти спокій» (Іс.57:1-2).

Бог обов’язково втрутиться в цю велику битву, щоб закінчити її перемогою України. Зараз Він поруч з тими, хто страждає, як та мама плаче за своїми дітьми, які потерпають від війни. Він прийде на Землю Переможцем, щоб врятувати всіх від зла і смерті, щоб не було воєн, не було болю, не було гріха. І тоді з впевненістю можна сказати, що будуть покарані ті, хто творив беззаконня, хто вбивав і знущався.

Однак, ми точно знаємо хто винуватий в усіх війнах на Землі. Саме від нас залежить перемога. Чи буде народ України молитовно допомагати Богові перемогти у найголовнішій битві за життя? Війна – це велике сито і вона дається не кожному пережити, а лише тим, хто може це осягнути у терпіннях. Господь знає де взяти і де покласти.

1). Теракт. Подумайте: Сумно, як легко ненавидіти Бога, а потім дивуватись, чому світ йде до загибелі. Сумно, як хтось може сказати «Я вірю в Бога» і слідує за сатаною. Сумно, коли в Івано Франківську недавно двоє молодих хлопців вчинили теракт на вокзалі. Вони самі стали жертвами легкого заробітку та ще й інших двоє перехожих постраждали. Це є виклик до суспільства, що потрібно навчатися у школі любити Бога і свій рідний край, а не вдома по інтернету. Одне прислів’я каже: «Хто зачиняє лікарню, той відчиняє цвинтар. Хто зачиняє школу, той відчиняє в’язницю. Хто зачиняє храми, той відчиняє пекло.»

ІІІ). Одягніться у зброю Божу. Наша боротьба проходить не проти крові і тіла, а проти начальства, влади, проти правителів темряви світу цього, проти злоби диявола. Ось чому Ісус сказав, що будуть війни і військові чутки. Це не є Божий план. Це план диявола. Він вбивця. Він – злодій. Злодій прийшов, щоби вкрасти, вбити і погубити. Христос прийшов, щоби ви мали мирне життя з надлишком.

Слідуючи за хрестом, люди будуть мати користь тоді, коли пройдуть за ним від початку до кінця. Тоді краще будемо наслідувати науку Євангелія в нашому щоденному житті. Хрест переважно те, чого ми уникаємо. Це природно. Ми його не хочемо нести, бо він нас придавлює. Однак, в Його ранах наше зцілення. Ісус хоче притягнути нас до Бога Отця, щоб подумати про наші хрести і довірити їх Господу.

3.1). Кожен мій гріх – це цвях, що пробиває Ісусове тіло. Кожен мій гріх – це губка, що обмочує Його губи оцтом. Кожен мій гріх – це хрест, який накладають на Ісуса. Кожен мій гріх – це ще один удар ката. Кожен мій гріх – це терня, котре так глибоко заходить у Його голову. Кожного дня кілька десяток разів ми розпинаємо Христа, що знаходиться у нашому серці. Подумаймо, якого покарання ми заслуговуємо. Тому людині потрібне щире покаяння. Папа Римський Венедикт XVI навчав так, що переможений гріх відновляє гармонію людини з Богом. Тоді наступає примирення сотворіння і роздертий світ знову стає місцем миру.

ІV). У другу суботу Великого посту молитовно згадуємо день пам’яті абортованих дітей. Єпископи УГКЦ запрошують вшанувати пам’ять дітей, втрачених через аборти. Усвідомлюючи цінність дару життя кожної людини, якій не дозволили народитися, усвідомлюємо всю несправедливість, яку чинить людська сваволя. Відкидаючи життя небажаних дітей, людство отримує великі поранення і кривду через легальні аборти. Розуміємо також потребу покаяння та примирення з Богом і з тими жертвами, кому не дозволили народитися. Україна займає провідне місце по легальних абортах. Іншими словами, це оголошена війна ненародженим дітям. Їх викинули на смітник, а сьогодні Господь оголосив війну нам майже роззброєним від добре озброєного ворога. А між тими ненародженими були добрі керівники держави, вчені, провідники Церкви і народу.

Чоловіки, жінки та лікарі є відповідальні за кожний аборт. Вони вибирають Боже благословення чи прокляття. Ця хресна дорога дає нам шанс – знайти місце у своєму серці для тих знищених осіб через аборти та абортивні засоби. Ненароджені діти – це дорогоцінний Божий дар для всієї української родини. Тому просіть прощення за їх вбивство. Моліться і постіть за них. Господи Боже прости нам гріхи аборту і покажи дорогу оздоровлення.

V). Ви ніколи не задумувалися над тим, чого ми хворіємо? Думаєте, що ви їсте погану їжу і це стало причиною хвороби. Напевно, що ні! Подивіться, що їли в часи голодоморів та геноцидів і що люди їдять на окупованих територіях. Ми хворіємо з вами через виконані гріхи. Хіба ви забули скільки абортів зробили? Скільки разів зрадили чоловікам і жінкам? Ви забули скільки разів ви матюкалися і вживали ім’я матері? Подивіться як діти сьогодні матюкаються? Як вони за це будуть хворіти? Сьогодні не звертаємо уваги на значення наших слів. Христос каже, що словом засудиш і словом оправдаєш. Сказав слово і оправдався, а можна таке слово сказати, що зігнулася людина і не розігнулася. Можна словом вбити іншу людину. Скільки чоловіків і жінок каються за сказані слова в подружжі своїй половинці жінці чи чоловікові, а вона обернулися і пішли від нас. Потім шкодуємо, але вже пізно.

Бажання змінятися в житті, щоб перемогти. Це ваше завдання, щоб змінюватися на добре й отримати силу продовжувати життя. Коли ви скажете, що більше не хочете змінюватися в кращу сторону, бо вже все зробили і з вас досить, то підписуєте собі смертний вирок. Кажете: «Господи, полюби мене таким яким я є». Ваше життя далі губить всякий зміст продовження існування. Ви тільки будете накопичувати в собі всяке зло, стягнете на себе ще більше покарання і смерть. Зберігайте бажання змінюватися, навіть коли ви вже розчарувалися. Хотіли перестати пити горілку. Не виходить! Хотіли язик свій приборкати. Не виходить! Хотіли перестати судити. Не виходить! Хотіли перестати красти. Не виходить! Хотіли перестати робити зло. Не виходить! Нічого страшного. Починайте знову ще в черговий раз сьогодні біля хреста.

Висновки. Живемо в час беззаконня. Темрява гріха огорнула нас. Навіть у цій пітьмі ми віримо: український світанок обов’язково настане! Не панікуймо, а молімся, бо остаточна перемога на боці Ісуса. Хрест – це місце перемоги силами добра над силами зла, місце перемоги над смертю і гріхом перших людей. Кожен з нас має свої хрести – свої хвороби, самотність, розлучення, агресію, ненависть, відкинення тощо. Однак, потрібно пам’ятати, що твій хрест має бути місцем твоєї перемоги. Тільки Бог спасає і допомагає!

Нехай Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», облегшить важкий тягар матерів України і молитвами твоїми захистить та врятує воїнів ЗСУ від усякої біди.

Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького благослови силою хреста воїнів України на перемогу і збережи їхнє життя. Амінь.

+Василь Івасюк,
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії
 

м. Коломия
23 березня 2025 року