Вступ. Притча «Про Блудного сина» наближає нас до Великого посту і показує безмежну глибину Божого милосердя.

І). Неділя «Про Блудного сина» розповідає про батька і двох синів. Перше з таких оповідань з’являється на самому початку буття людства. Історія розповідає нам про Адама та його двох синів Каїна й Авеля. Старший син Каїн ображений, що Бог віддав перевагу Авелю, і тому вбиває брата (пор. Бут. 4:1-16). Притча про блудного сина містить аналогічну розповідь. Можна людину вбити фізично, а можна вбити словом.

В батька було два сини й обоє були втрачені. Молодший син пішов з дому і витратив всі гроші, живучи марнотратно. Старший син залишився вдома і важко працював та ніколи не порушив жодного батьківського наказу. Але кого з них ставить Ісус нам у приклад. Не повірите, але молодшого блудного сина. Чому? Незважаючи на те, що він подався до далекого краю, але він повернувся додому з розбитим і смиренним серцем.

Ось у серці старшого ідеального сина, було багато нездійснених очікувань, заздрощів і злоби. Як же часто ми схожі на другого сина. Зовнішньо ми ніби щиро виконуємо всі закони і правила. А ось внутрішньо ми хочемо визнання та нагороди. Нам вкрай потрібно в цьому покаятися і як блудний син зі сльозами сказати:  «Прогрішився я Отче проти Неба і супроти Тебе». Наш Бог люблячий Батько, Який чекає, пробачає і сильно любить.

ІІ). Церква пропонує нам розважити історію про молодого бунтаря, який повстав проти свого батька. Багато молодих людей щомісячно тікають з дому в пошуках слави та багатства. Дехто думає, що нарешті отримав волю, втікаючи від Бога й порушуючи Його Заповіді, але насправді стає рабом гріха. Більшість з них стає легкою здобиччю шахраїв, торговців наркотиками, збоченців та інших злочинців.

Чому діти і молодь втікають до великого міста? Приклад. Марк Твен казав: «Коли мені було 14 років, мій батько був таким не мудрим, що я заледве витримував його присутність. Коли мені стало 21, я був вражений наскільки він порозумнішав за останні сім років». Батько завжди був мудрий, але син побачив мудрість тата аж тепер.

Євангелист Лука притчею «Про Блудного сина» підтверджує таку трагічну ситуацію молодих людей, котрі втекли від рідного тата. Блудний син отримав третину від багатства свого отця. При цьому ділилася вся власність: земля, будинки, худоба, раби, дорогоцінні метали, одяг. Частину цього добра блудний син мав продати, а решту забрати з собою. Він залишав батьківську оселю з караваном завантаженим різним крамом, слугами та великим багатством. Молодий, гордий і багатий з нетерпінням вдивлявся у своє майбутнє, прямуючи в чужі землі.

Коли людина повстає проти Бога, то чує відповідь: «Добре. Нехай діється Твоя воля, але побачимо, до чого вона тебе приведе». Тоді людський вибір стає карою, яку людина добровільно обирає для себе. В чужині вона їсть стручки квасолі, які їдять свині, але й того їй не дають. Це вибір молодої людини. Щось подібне діється під час виборів суспільних.

ІІІ). Поділ майна батьком. З точки зору Старозавітного закону віруючий юдей не мав права навіть пожалітися на своїх батьків. Стосунки з батьками регламентувалися прямою нормою закону: «Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжувалися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор.5:16). Іншими словами, вимога блудного сина про розділ майна вважалася найгіршим смертельним гріхом, що його міг собі уявити віруючий юдей. Євреї мали назву для цього гріха «поховання батьків перед їх смертю». Перекладаючи сучасною мовою блудний син говорив батькові: «Я хочу щоб ти помер! Я більше не в силах чекати на спадщину, тож віддай мої гроші зараз і я зроблю з ними те, що хочу». На додаток блудний син не лише неправедно вчинив з грошима батька. Він грішив проти Бога залишивши землю, яку дав йому Господь.

В добрі старі часи люди економили гроші, а коли назбирали необхідну суму, тоді купували новий телевізор, холодильник або автомобіль. Єдине, що хвилює людей зараз – скільки мають доступних грошей. Люди хочуть мати все i негайно! Подібне відчуття мав молодий чоловік із притчі «про блудного сина».

З роками батьківський гнів розтанув, бажаючи примиритися, він почав розшукувати свого сина. Стосунки між батьком та синами змальовані є так, що молодший син правдами чи неправдами перемагає старшого, щоби отримати батьківську спадщину. Кожна людина має поставити собі питання: у якому світі я живу? Моє життя пов’язане з Богом чи зі світом? Повсякденне життя більше переплетено зі світом, ніж поєднано з Богом. Людина відчуває себе маленьким корабликом в океані чи маленьким камінчиком серед гірського каміння. Вона є віддана повністю на милосердя Боже. Багато сил витрачається на утримання балансу, щоб вижити у житті.

ІV). Прощення батька. Один із найбільших викликів духовного життя – прийняти прощення гріхів. Кожній людині щось всередині продовжує утримувати нас у гріховних тенетах і не дає можливості Богові повністю стерти старі гріхи та покласти початок абсолютно нового життя. Іноді, людина намагається довести Богові, що темрява моїх гріхів значно більша, ніж Його можливість її розсіяти. У той час, коли Господь хоче відновити нашу синівську гідність, ми продовжуємо наполягати – бути одним із наймитів, не отримати прощення і не починати нове життя.

Отримання прощення означає визнання Бога – Богом і надання Йому повної можливості діяти у моїй душі зцілюючи, відновлюючи та оновлюючи її. Якщо я хочу, щоби Бог діяв лише частково, залишаючи за собою право на часточку власного, не підпорядкованого Богу життя, автоматично перетворююсь на одного з наймитів. Як наймит, я можу тримати відстань, повставати, заперечувати, відмовлятися, втікати або скаржитися на недостатню оплату. На відміну від улюбленого сина, я мушу відповідати гідності та готуватися самому стати милосердним батьком.

V). Теперішний час. Чому Бог не зупиняє війну? Люди тепер поранені духовно і фізично. Вони щиро прагнуть жити краще в мирі, але не знають як! Можна неодноразово почути такі претензії в сторону Бога. Уже стільки часу і стільки людей моляться в цьому намірі, щоб закінчилася війна. Люди хочуть відновленої справедливості, а Бог не чує та ніяк не втручається. А може Йому байдуже або може Його взагалі не існує? Питання не є простим. Не один з нас задавав собі таке запитання. Читаючи Святе Письмо, бачимо характер Бога, Його принципи і те як Він звичайно діє. Джерелом будь-якого зла, зокрема братовбивчих воєн і несправедливих нападів, є дозвіл на зло — спочатку маленьке, нібито нешкідливе; але достатньо погодитися на брехню, хабар, крадіжку, нечесність, зраду — це маленьке зло дуже швидко виросте, як бур’ян у городі. Ми маємо постійно пам’ятати, що найбільша трагедія війни — це не економічні втрати чи фізичні страждання, а дозвіл на зло. «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі». (Мт. 10:28). Звідси робимо висновок і знаходимо відповідь на це запитання. На початку Великої Війни молилися за перемогу. Адже всі чекали, що через два – три тижні, а можливо через місяць все закінчиться. Потім почали молитися про завершення війни і справедливий мир. Щоб люди перестали гинути. Але згодом наші молитви знову змінилися. Тепер молимося по іншому. Тепер треба подивитися і зрозуміти як діє Бог. Його діяльність в нашому житті можемо порівняти з навігатором в машині. У великих містах він дуже корисний. Його завданням є провести вас з однієї точки міста в іншу частину міста. Він обирає найкращий і найоптимальніший шлях, де немає заторів. Ви прибудете якнайшвидше до місця призначення. Уявімо собі, що це така пряма і добра дорога. Ось ми починаємо рух. І на першому повороті звертаємо з цього шляху. Що робить навігатор? Він починає сваритися і набридати. Поверніться назад! Поверніть праворуч чи ліворуч! Розверніться на маршруті! Але ми вперто продовжуємо рухатися своєю власною дорогою. Який вихід у навігатора? Він на кінець погоджується з тобою і дозволяє тобі їхати куди хочеш. Він перебудовує маршрут і все одно веде у пункт призначення. Але тепер цей маршрут будується з врахуванням того, що ви пішли в не той бік. В результаті це може бути не найкращий маршрут. Це можуть бути дороги з ямами, ґрунтові дороги, через якісь ями, горби. Чи може бути винуватий навігатор, котрий вибрав для вас таку дорогу? Ніколи! Ми самі вибрали таку дорогу і не його це вибір.

Висновки. Бог говорить у книзі Буття, який порядок у цьому світі тепер і назавжди. Все служить людині, але людина не може служити всьому сотвореному, тільки своєму Богові Творцеві. Людина – не творець, але людина це творча особистість. А найвища творчість – це бути батьком і матір’ю. В цьому є образ і подоба Бога. І тому хто шанує свого батька і свою матір – шанує Бога Отця. В житті бути подібним до милосердного батька й отримати прощення означає визнати Бога – своїм Богом та зцілити свою душу. Один із найбільших викликів духовного життя – прийняти прощення гріхів так, як це зробив блудний син. Тоді маємо можливість повернути втрачене синівство Боже і самому стати батьком. Нехай нашим особистим навігатором буде милосердя Боже.

Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи нам покинути стан наймита і прийняти прощення.

Господи через молитви блаженного Миколая Чарнецького будь для нас милосердним Батьком. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Поточище
16 лютого 2025 року