«Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем,
усією твоєю душею і всією думкою твоєю.
Люби ближнього твого, як себе самого».
(Мт. 22:37-39)

Вступ. Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Любов – це здатність приносити себе в жертву за когось.

І). Суть недільного Євангелія.  Сьогодні Святе Письмо розповідає, як вороги нашого Господа намагалися поставити Йому провокаційні запитання, щоб «зловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити» і потім засудити (Лк. 11:54). До Ісуса прийшов один вчитель закону, не щоби послухати та чогось навчитися, а провокувати Христа. Він запитав Його: «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?» (Мт. 22:36). Він вжив слово «Учитель» в іронічному значенні. Ісус спокійно відповідає: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю…. Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт. 22:37-39). З цієї відповіді дізнаємося, що потрібно любити Господа усім своїм серцем, повністю, цілковито і безмежно. Мало того, дізнаємося ще більше, що потрібно любити кожну людину, яка знаходиться поруч. Цей багатий чоловік, котрий займає високе становище, розумний, пихатий і має любити того, хто є маловартісним непомітним, знедоленим та незначущим у житті. Важко такому поважному чоловікові чути такі слова від Христа.

Спаситель дав найкращу відповідь. Ці заповіді – досконало любити Бога і ближнього є сенсом нашого життя. Заповіді любові – це, немов ті два завіси, котрі тримають двері до Царства Небесного. Якщо одна зламається то, двері починають хитатися і їх дуже важко є відчинити. Ці дві заповіді любові не можуть існувати одна без одної. Ми не можемо любити Бога, але не любити свого ближнього. Так само ми не можемо казати, що любимо свого ближнього, коли не любимо Бога.

Правдива любов є жертовна, безкорислива і дієва. Її найповніше можемо побачити у Христі, коли Він бере хрест на Свої плечі, щоби спасти людей. У справжній християнській любові йдеться не стільки про те, що відчуваєш, тільки про те, що робиш. Це любов, яку відкриває нам Бог, промовляючи до наших сердець: «Я зроблю для тебе все». Цією любов’ю має керуватися кожна людина і народ України, щоб перемогти ворога і гріх.

ІІ). Неділя – це день коли треба ходити до церкви і вчитися заповідей Божої любові. Тут виникає питання «Чи обов’язково  ходити до храму»? Подивімося на приклад Христа. Коли ми читаємо, як жив Христос, то берімо з Нього приклад. І так нам треба робити. В Євангелії від Луки читаємо: «І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.» (Лк.4:16). Христос святкував суботній день. По своєму обов’язку Він в суботу прийшов  у синагогу і сів у храмі. Подали Йому книгу. Там було на той  день читання від Ісая. Ісус почав читати.  Це не просто звичка. Це заповідь Божа. Коли ми читаємо Слово Боже, то третя заповідь Божа каже «Пам’ятай день святий святкувати». Тому ми повинні ходити в церкву, щоби зустрітися з Богом і просити Його про перемогу. Шість днів ми працюємо для себе, а на сьомий день приходимо в школу Христову і Бог нас вчить заповідей любові. Найкращою вчителькою любові, після Христа і Богородиці, є мама.

Приклад. Помер чоловік і потрапив на небо. Аж тут підлітає до нього ангел і каже: «Згадай все хороше, що ти зробив на Землі, тоді виростуть у тебе крила і ти полетиш зі мною у Рай. ». «Я мріяв побудувати будинок і посадити сад» – згадав чоловік. Тоді за його спиною з’явились маленькі крильця. «Але я не встиг здійснити свою мрію» – зітхнувши сказав чоловік. І крильця зникли. «Я любив одну дівчину» – сказав чоловік і крильця знову появились. «Я радий, що ніхто не дізнався про мої відносини з нею» – згадав чоловік і крильця зникли. Так людина згадувала і погане і хороше, а крильця в нього то з’являлися, то зникали. Нарешті він згадав і розповів усе, але його крила так і не виросли. Ангел вже хотів полетіти геть, але раптом чоловік прошепотів: «Ще я пам’ятаю, як мама любила мене і молилася за мене». В ту ж мить за спиною людини виросли великі крила. «Невже я зможу літати?» – здивувався чоловік. «Материнська любов робить серце людини чистим і наближає його до ангелів» – з посмішкою відповів ангел.

ІІІ). Роздуми над духовними істинами про материнську любов. Недавно миряни і військові святкували Покрову Пресвятої Богородиці. Це свято нагадує нам про рідну маму, яка дала вам життя. Ніколи не гнівайтеся на маму. Не говоріть їй те, що може засмутити. Слово сказане до неї недбало, то значить її любляче серце може розбити. Ніколи ти не грай із нею у мовчанку. Бо це найважча мука у її житті. Вона тобі співала колискову й не раз не спала цілу ніч. Ніколи їй нічим не дорікай. І що не любиш, не кажи ніколи. Бо так як мама любить, тебе ніхто ніколи не полюбить. Ти обніми матусеньку рідненьку. Скажи як сильно любиш ти її зболене серденько. Бо це для неї найважливіше в житті.

Мама – це Життя. Мама – це любов. Ніхто не буде тебе чекати вдома так, як мама.

Приклад. Одного разу маму запитали: «Кого з дітей ти любиш більше всього»? Мама відповіла: «Молодшого, поки не виросте. Хворого поки не одужає. Подорожуючого поки не повернеться додому». Коли злишся на маму, пригадай скільки вона для тебе зробила.

Ніколи не причиняй болю мамі. Не відносись до неї  без поваги. Навіть в гніві не кидайте її, допомагайте її, робіть її щасливою. Ніколи не забувайте, що ви без неї ніколи би не існували. Мама – це людина, яка подарувала тобі життя і не тільки. Вона дає тобі підтримку, безумовну любов і стає джерелом мудрості і потіхи. Вона завжди поряд і в радощах і в смутку, завжди готова вислухати тебе, направити і підтримати. Запам’ятай, кожний день проведений з нею – це подарунок. Коли мама молиться за свою дитину, тоді Бог чує цю молитву і ангели діють.

ІІІ).  Зло не може зламати печатку посвячення душі серцю Марії. Пресвята Богородиця також мама. І як тривога, тоді біжимо до Діви Марії і до Бога. Тривоги в житті людини більш, ніж достатньо. Тому люди посвячують себе Пресвятій Богородиці і Вона ніколи не залишить нас на самоті, а повністю віддає Себе нам і Своєму Синові. Молода жінка, яка належала до Марійського руху, посвятила себе Діві Марії, але через роки і життєві труднощі залишила Церкву і потрапила в руки сатанинської секти. Жінка збиралася здійснити своє посвячення дияволу і коли вона вже була готова, сатанинський служитель проводив обряд, він поклав на неї руки, але не зміг. Він хотів почати говорити слова, але не зміг. Він спробував раз, два, три, але нічого не вийшло. У відчаї він сказав: «Я не можу тебе посвятити на службу сатані, бо та Жінка мені не дозволяє. Вона каже, що ти вже Її, і я не можу забрати тебе з Її рук...». Раптом молода жінка пригадує, як багато років тому посвячувала себе Діві Марії. Тоді вона втекла з плачем, висповідалася і повернулася до Церкви.

Немає часу спати і відпочивати, прокидайтеся!  Ми не можемо собі дозволити цього, коли з Тайної Вечері на весь світ роблять карикатуру. Коли швейцарка боснійського походження розстріляла зображення Діви Марії з немовлям Ісуса і виклала це в соцмережах.

Сатана пожирає наших дітей призначених до Царства Божого. Сатана пожирає вірних, які знаходяться в замішанні. Він засліпив світ і християн. Нам потрібно бути дуже пильними щоби Ісусові не спричинити болю і смутку.

ІV).  Любов – це жертва. Любов – це найбільша цінність. Якщо хочете зрозуміти чи любите ви чи ні, тоді маєте відповісти на одне питання: «Що я можу пожертвувати від себе тій людині, яку я люблю?». Жертовність – це і є саме найвище виявлення любові. Якщо діти віддають свою увагу, свою турботу родичам, особливо коли родичі стають перестарілими – це і є любов. Коли родичі, не дивлячись на те, що є чим зайнятися, скільки різних розваг у великих містах, а вони в першу чергу віддають себе дітям. Це і є любов. Варто запам’ятати: любов і жертовність – це синоніми.

Нам треба продовжувати любити. Святе Письмо говорить, що в світі любов буде згасати. Вона буде душевною, вона буде тілесною. Люди будуть любити тільки тих, хто їх любить. Ось тому ворог зможе керувати цим світом. Відома формула: розділяй і володарюй. Коли люди розрізнені, тоді легше з ними справлятися. Любов розширяє своє серце, щоби приймати людину і в цій атмосфері змінити її.

Дитині потрібна мама. Це зрозуміло. Чому мамі потрібна дитина? Це важко зрозуміти. Дитина реве, кричить, не дає спати, вередує. Для чого вона вам? “Ти що з розуму зійшов”, –  так може хтось сторонній сказати. А матері відповідають: “ми любимо її!” Ось яка існує категорія – любові. В Старому Заповіті пише, що Бог є любов. Це дуже цікава фраза. Любов – це почуття. Бог є любов. Ось чому ми Богові потрібні.

Висновки. З великою повагою і любов’ю ставимось до військових людей, волонтерів і молільників. Пошанування Богородиці і Матері-Захисниці тісно переплітається з пошаною борців за свободу України. Цей зв’язок відобразився в іконі свята Покрови, де під розпростертим омофором Пречистої Діви зображуються схилені у молитві духовні особи, гетьмани та козаки.

Надіюся, що ця ікона допоможе нам краще усвідомити значення Церкви, як корабля Ноя. Хочемо врятувати народ України, тоді просимо полюбити Богородицю та смиренно увійти кожну людину до Церкви, щоб перемогти ворога.

Пресвята Богородице, Мати Божа, Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» захисти своїм омофором народ України.

Господи поблагослови наших воїнів і врятуй весь народ силою любові Хреста Господнього, бо цим знаменем переможеш. Амінь.

Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії УГКЦ