Проповідь владики Василія Івасюка з нагоди 260-річчя храму безсрібників Косми і Дем’яна с. Сокирчин.

«Більше щастя – давати, ніж брати»

(Дії 20:35).

 

Вступ. Успішна мандрівка завжди має зрозумілий напрямок і визначену мету. Мудрість подорожнього самарянина вчиняє милосердя потребуючому, об’єднує людей і зближує їх до відданої служби ближньому.

І). Милосердя самарянина робить його нашим ближнім. Ісус Христос навчає, що ближнім маємо вважати кожну людину, кожного нещасного, кожного потребуючого допомоги які труднощі би він не мав. Самаряни для юдеїв були нечистими і тому їх не вважали своїми ближніми. Спаситель навчає, що кожна людина, котра чинить милосердя нещасному стає його ближнім.

Ісус Христос встановив важливий закон і норму християнської поведінки – це милосердя і любов. Майже дві тисячі років тому була сказана притча про одного чоловіка, котрий ішов по небезпечному шляху із Єрусалиму до Єрихону. Раптом на нього напали розбійники, зняли одяг, поранили і кинули при дорозі помирати. Тією дорогою поверталися з Єрусалимського храму три людини: рабин, левіт і самарянин. Двоє з них були за національністю євреї і служили в храмі рабином та левітом. Служителі синагоги пройшли повз пораненого, залишивши потребуючого з його проблемами. Ці люди були матеріально забезпеченими і їх мало цікавила людська потреба й молитва у храмі їх нічому не навчила. З іншої сторони, вони добре знали Писання, але не знали Бога. Їхній розум був поглинутий високими речами, але тільки не стражданнями людей. Мати Тереза сказала: «Якщо людина вмирає від злиднів, то це відбувається не тому, що Бог не подбав про неї, а тому, що ви і я не дали їй того, в чому вона мала потребу».

Третім ішов самарянин, який в очах юдеїв був зневажений не за свої особисті, моральні чи інші провини, але тільки тому, що просто був мешканцем сусідньої держави Самарії. Цей чоловік зупинився над пораненим євреєм, тому що добре знав життя знедолених, самотніх і коли до тебе ставляться з презирством та ненавистю. Він схилився над пораненим, надав першу допомогу, полегшив страждання та перевіз його у спокійне місце. І все це він зробив за власний рахунок, а також оплатив готельний догляд за пораненим, тобто віддав свій час, свою турботу і своє серце. Немислимо йти до Бога після молитви у храмі, переступивши у щоденному житті через великі потреби людини. Чужинець самарянин заплатив всіма можливими способами невідомому пораненому чужинцю.

Хто ж такі самаряни? «Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси, ще й навіжений?». Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене» (Ів.8:48-49). Попробуємо відповісти чому таке відношення євреїв до самарян? Ассирійський цар на місце виселених ізраїльтян переселив власних підданих. Самаряни женилися з єврейськими дочками, бо їхні чоловіки були вивезені. З однієї сторони самаряни боялися Бога, а з іншої сторони служили власним богам. Деякі люди вважали самарян тільки язичниками, бо ведуть свій родовід від колоністів ассирійського монарха.

Євангеліє від Матея повчає, що самаряни відрізняються від юдеїв і від язичників. «Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: «У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте» (Мт.10:5). Цар Олександр виявляв своє заступництво юдеям, а тоді самаряни стверджували, що вони також юдеї і вимагали рівноправ’я з ними. Інший цар Антіох переслідував юдеїв і тоді самаряни відкидали будь який зв’язок з юдеями. І тому сама назва самарянин вважалося для юдеїв зневагою і навіженістю.

ІІ). Двісті шістдесят років храму безсрібників Косми і Дем’яна у с.Сокирчин – це ювілей Божого милосердя і благословення. З плином віків починаємо розуміти і дбайливо ставитися до історії свого храму. Намолений храм роками дарує тепло сердець багатьох поколінь лише тим, хто бажає отримати таке благословення. Це свято підсумовує велич і гідність людей, котрі вірно служать Богові. Безсрібники лікарі Косма і Дем’ян є прикладом відповідального виконання обов’язків свого покликання. Це свято примушує усвідомити, що впродовж цих років невидима присутність наших покровителів лікарів оберігала кожну людську душу. І в часі пандемії просимо наших заступників Косму і Дем’яна бути успішними лікарями безсрібниками для кожного парафіянина, котрий буде просити у них заступництва.

Двісті шістдесят років тому народився храм у нашому селі. Його історія мигцем переводить нас до будівничих тих часів, а також до тих, хто знаходив в нашому храмі криницю живої води – святих Тайн і живої віри – Божої благодаті. Святиня пережила комуністичне переслідування, бачила лихоліття й обличчя страждаючих людей, а також страх від можливого руйнування. На цих стінах залишилася радість від шлюбів, хрестин, великого числа каянників. Дійсно, і наш час є дуже обмежений, роки скоро втікають. Наступні ювілеї вже будуть зустрічати інші люди. Поки є час, спішіть допомогти кожній людині вирватися із неволі гріха чи то в храмі, чи то поза храмом. Візьміть за взірець життя безсрібників Косми і Дем’яна, котрі старалися своїм служінням воскресити молодь і народ, бо Христос буде питати нас: «Чи ніхто з цих людей десь не загубився!». Отже, будуйте Церкву в душах людей і не давайте нікому спокуси комусь піти до сектантів.

Цей ювілей храму є нагодою згадати все минуле, пошанувати працю попередників і зберегти цю святиню для скріплення віри, надії та любові у сучасних людей. Хто не знає свого минулого та своєї історії, той не буде мати майбутнього. Вже проминули важливі дати життя, деякі ювілеї, багато подій відбулося, розчинились у вирі історії наші противники, а також відійшли до вічності деякі наші доброчинці. Проте час іде далі, роки пливуть, як вода у річці, а попереду чекає невтомна праця і молитва поки станемо перед Христом.

Хотілося б, щоб цей ювілей храму став нагодою для кращого пізнання нашої церковної традиції, спонукою для поглиблення віри, дбайливого передавання її прийдешнім поколінням та мужнього свідчення у світі при нових загрозливих тенденціях. Відступництво від віри у наших часах може привести до чергової морально-духовної катастрофи не меншої від тієї, яку світ пережив у ХХ ст. у вигляді комуністичного і нацистського режимів.

Також сподіваюсь, що це ювілейне святкування допоможе нам краще усвідомити значення Церкви. Церква – це жива реальність, належність до якої дозволяє увійти неначе до корабля Ноя, якою є Вселенська Церква пережити кожному християнину всі труднощі у парафіяльній громаді.

Приклад. Як добро має перемагати в нашому недоброму світі? Усі ми звикли, що в казках добро перемагає зло. Однак у реальному житті буває й навпаки. У сучасному жорстокому світі ми маємо робити все для того, аби добро перемагало без застосування насильства, хоча у виняткових ситуаціях, буває, що без жертв не обійтися. Добро – це можливість зробити наш світ кращим, а людей щасливішими, тому тут немає місця руйнації й насильству.

Ми часто бачимо протистояння добра й зла не лише в буденному житті, а й у багатьох творах художньої літератури. Наприклад, почуття помсти робить жорстокими членів двох сімей Гутенюків і Палійчуків із повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Дорослі ненавидять одне одного, хоча вже й не пам’ятають причини протистояння між родами. Та коло цього зла розриває Марічка, відповідаючи добром на спробу Іванка її образити. Так зародилася дитяча дружба, яка згодом переросла в чисте, світле й справжнє кохання.

Висновки. «Більше щастя – давати, ніж брати» (Дії 20:35). Ось це є закон Євангельського самарянина. Рівночасно не бути байдужими до страждань ближнього, не проходити повз пораненого ближнього та навчитися дбати про людей. Виконання цього закону здатне припинити духовну посуху в суспільстві, а кожному з нас допомогти стати людьми, достойними Царства Божого. Допомогти вбогому – це значить віднайти дорогу до Раю.

Дорогі брати і сестри! Ви покликані у це життя, щоб добрими ділами заслужити щастя. «Якщо людина вмирає від злиднів, то це відбувається не тому, що Бог не подбав про неї, а тому, що ви і я не дали їй того, в чому вона мала потребу» (Мати Тереза).

Мати Божа Неустанної Помочі, через заступництво Коломийської ікони «Це Мати твоя» огорни своєю щедрістю кожного жителя села своїм милосердям, щоб не впасти у прірву пекельну.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця та причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 29 листопада 2020 року Божого

с. Сокирчин


Послання і проповіді