«З нами Бог»

(Мт.1:23).

Вступ. Дорогі отці, браття й сестри! Усіх вас щиро вітаю з неділею Отців, яка згадує всіх родичів Ісуса Христа. У переддень Різдва Христового святкуємо десять років нашого улюбленого хору «Елеус» у Надвірні.

І). Неділя Отців – це день, в який згадується Христовий родовід. Цей родовід вшановує пам’ять всіх родичів Ісуса Христа зі Старого Завіту. Євангеліє від Матея, а разом з ним і Новий Завіт, розпочинається з довгого, незрозумілого і скучного для більшості сучасних читачів списку імен. Ці імена були цікаві хіба що юдеям новозавітних часів, адже передусім для них було написане це Євангеліє. Декого цей список імен навіть міг відкинути від подальшого читання. Виникає перед нами просте питання: «Навіщо його було розміщувати?». Насправді для цього є кілька причин.

По-перше, Євангеліє від Матея було написане передусім для юдеїв. Цей родовід засвідчував, що Ісус Христос походить з роду царя Давида. Пророцтво каже, що саме з царського роду повинен був народитися довгоочікуваний Месія. Отже, цей родовід є свідоцтвом про народження.

По-друге, Святе Письмо – це збірка книг. Їх Автором є Господь Бог. Основною сюжетною лінією в усіх книгах є відречення людей від Бога внаслідок гріхопадіння та заходи вжиті Господом, щоб повернути людей за Його участю до благодатного стану. Усі книги Святого Письма тісно і змістовно між собою пов’язані. Родовід Ісуса Христа, яким розпочинається Євангеліє від Матея, є плавним переходом, що пов’язує між собою Старий і Новий Заповіти.

По-третє, згідно слів Христових: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мт. 11:12). У Святому Письмі є багато незрозумілого. Адже сам апостол Петро підтверджує, що в Біблії було «дещо малозрозумiле» (ІІ Пт. 3:16). Євангелист Лука описом родоводу Месії доводить, що всі люди походять від Бога і заради всіх нас Господь прийшов у цей світ.

Нині треба задуматися над причиною: «Що примушує людей відкидати Бога і вигадувати різні байки стосовно свого походження від мавп чи ще від когось?». Основною причиною нехтування Бога є те, що людина боїться відповідальності. Ми всі створені за образом і подобою Божими (див. Бт. 1:26). Отже, ми є далекими родичами Ісуса, а це нас зобов’язує. Тому деяким людям простіше вважати себе нащадками невідомо кого, аніж приймати на себе таку поважну відповідальність за всі свої вчинки. Дійсно, таких людей шкода, бо називати свого Творця «Отцем» чи «Добрим Батьком» (пор.Рм.8:15) вартує такої відповідальності.

ІІ). Господь Бог є Добрим Батьком у житті людини. Добрий Батько вимагає виконувати Його волю, а рівночасно постити, молитися і зректися гріха. Господня молитва «Отче наш» підтверджує це словами «нехай буде воля твоя» (Мт. 6:10). Досягали святості також великі князі і полководці, святителі і миряни. Наприклад, князь Київський Володимир Великий, праведний митрополит Андрей Шептицький.

Поведінку Доброго Батька бачимо у притчі про запрошених на багату вечерю. «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти» (Мт.22:2-3). Цар – це Бог і Добрий Батько, Месія – царський син, гості — це запрошені люди. Син Божий запросив людей на весільний бенкет у 29 році, коли почав проповідувати. Однак провідники разом з народом не захотіли прийняти запрошення і відкинули Його як Месію. Ісус вислав до них повторне запрошення, кажучи: «Ось я мій обід зготував: зарізано волів та підгодовану худобу, і все готове, ідіть на весілля» (Мт.22:4). Натомість, запрошені пішли виконувати свої справи: один купив поле, другий — п’ять пар волів, третій одружився, а над слугами почали знущатися і вбили їх. Якщо в людини немає совісті, то вона скоїть злочин та буде спокійно далі жити, насолоджуючись життям. Однак, євреї все ще мали нагоду увійти в Боже Царство, але більшість з них знову відкинули це запрошення. Тоді цар «вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило» (Мт.22:7). Сповнилися ці слова у 70 році, коли римляни зруйнували Єрусалим.

Спаситель – господар бенкету. Він не засуджує купівлю землі, або п’яти пар волів, або одруження. Господь вибудовує переваги й каже: купуючи землю, працюючи на ній, отримуючи освіту, виховуючи дітей, будуючи собі будинок, роблячи свою кар’єру, не забувайте, що найголовніше — це відгукнутися на Боже запрошення стати учасниками весільної гостини та відгукнутися на заклик Бога, бути з Ним, вірити в Нього і цій вірі підпорядковувати своє життя.

Вибрані стали байдужими до віри в Бога і тому не прийняли запрошення на гостину. Ісус залишає негідних і посилає слуг на роздоріжжя просити на приготовану вечерю всіх, кого тільки зустрінуть. І зібрали слуги і поганих, і добрих так, що весільний зал заповнився гостями (пор.Мт.22:8-10). Ці слова стали виконуватись тоді, коли апостол Петро почав проповідувати Євангеліє іншим народам, допомагаючи їм стати правдивими християнами. Наприклад, у 36 році римський сотник Корнилій та його домашні отримали Святого Духа і заслужили можливість успадкувати Небесне Царство (пор.Дії 10:1,34-48). «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт.22:14).

ІІІ). «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам буде докладеться» (Мт.6:33). Це стосується того, кого ти бачиш у церкві або на вулиці. Того, з ким ти живеш, чи з ким бажаєш розділити своє єдине життя. Того, кому ти обіцяєш щасливе життя чи того, хто обіцяє тобі. Це стосується мабуть усіх тих, хто шукає Царства Божого! Воно є в середині нас й у своїй повноті виявиться у Вічному житті. Його проповідував Христос, воно проповідується нині у Церкві. Бути зарахованим до Божого народу можна лише при одній умові: необхідно сильно цього бажати!

«Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт.22:14). Ці слова Учителя були колись сказані апостолам й ученикам, але цей заклик звучить і нині до кожної людини. Історія продовжується і повторюється та мало людей приходить на весільну гостину. Хоча деякі запрошені побували на гостині у царя і вони своєю присутністю виявили пошану до нього. Інші вчинили навпаки, на перше місце поставили роботу, торгівлю або сімейні справи, а дехто навіть вдався до злочину – вбили слуг.

Притча показує велику ненависть і заздрість людей до свого керівника. Все так, як і тепер в житті. Незважаючи на це, бачимо щедрість царя і велику його пошану до прав людини і свободу вибору. Цар кличе всіх. І тут виникає думка: як добре зробити правильний вибір у житті, використати можливість, бо «хто знає, чи запросять ще раз?». І тоді запрошені з роздоріжжя, будуть щасливі.

У другій половині історії стається незрозуміла ситуація: цар виганяє одного запрошеного через те, що на ньому не було весільної одежі. Справедливо можна би зрозуміти того бідного, адже він не готувався йти на таку поважну гостину і був запрошений просто із дороги. Одним із пояснень є те, що згідно традиції на царській гостині при вході всі вмивались й отримували нову святкову одежу. Ось тому, той чоловік стояв мовчки і нічого не відповідав, бо тут і так все було ясно. Це була велика неповага!

Цар добрий, але не наївний. Він вимагає до себе і до інших людей пошани. Хіба це не прекрасно мати нову одежу і почувати себе зовсім по-іншому? Ця гостина – це не тільки питво і забава, це участь у радісному святкуванні і значить бути піднятим до гідності царського друга. Не прийти на гостину – це значить залишитися без подарованої чистої одежі благочестя і святості. Запитаймо себе: «Як буде людині тільки охрещеній в ім’я Пресвятої Трійці, коли буде жити охрещеним атеїстом?». Існує помилкова думка серед багатьох людей, що «я вже старий і мене вже не зміниш». Неправда! Не змінюється лише той, хто надіється тільки на свої сили і тому не вдягається в новий спосіб життя! «У людей це неможливо, Богові, – все можливо» (Мт.19:26). Тому потрібно довіритися Богу та неустанно просити його про милосердя. Одягнувшись в одежу ласки, стаємо учасником царського життя. Перейти від земного життя до Царства Божого можна завдяки праведності і досконалості. Апостол Павло підтверджує: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно» (Кл. 3:12-13).

ІV). Шлях християнина до святості в теперішний час. Тепер багато людей приймають хрещення, але потім не живуть по-християнськи. Набагато легше йти широкою дорогою, аніж визнавати і перемагати свої особисті слабкості, помилки та спокуси. Серце і розум людини вимагають виконувати Божий закон і завжди просять милосердя у Господа через покаяння.

Апостол Павло до Колосян каже дуже прості й такі важливі слова: «Відкиньте всякий гнів, лютість, злобу, лихослів’я уст ваших, і не кажіть одне одному неправди» (Кол. 3:8-9). Корупція і бездушність чиновників, потоки наклепів і брехні в інтернеті, піднесення блюзнірської злоби в ідеал. Виконання цього заповіту апостола Павла може припинити війни, допомогти дітям сиротам і хворим та зупинити знущання над народами, змінивши життя на краще. Одначе залишити ці гріхи люди не можуть, бо заклопотані турботами про землю, про волів, про влаштування життя, про зарплату, про кар’єру і чим тільки не стурбовані! Потреби і прагнення забирають свободу та приневолюють служити не одному, не двом, не трьом господарям, а безкінечній кількості господарів. Кожна потреба людини стає її господарем, направляючи волю людини до гріха.

Святим стає той, хто знаходить свободу від зовнішніх обставин, від щоденної метушні, від служіння всьому тому, що реально поневолює людину. Бути святим — значить бути вільною людиною, якою неможливо маніпулювати, яка не є рабом гріха, живе простим людським життям, має і землю, і волів, і дружину, і сім’ю, і автомобіль, і роботу, і гроші на рахунку. Вона залишається вільною людиною, тому що підпорядковує себе волі Божій, а все інше вторинне. І найпростіша людина знаходить здатність стати святою. В неї тоді неначе виростають крила тільки тому, що вона насамперед схиляє голову свою перед Богом і приймає Його закон життя.

Висновки. «З нами Бог» (Мт.1:23). Ісус Христос має своє свідоцтво, складене тисячоліттями з багатьох імен, а наш мистецький хор «Елеус» пройшов від народження тільки одне десятиліття. Щиро хочу подякувати всім учасникам, бо ви направду будуєте Україну в молодих серця й утверджуєте Її в совісті дорослих. Прикарпаття, наче сполучний місток, єднає в собі західноєвропейські віяння й автентичне українське коріння. Схвальні відгуки на концерти колективу знаходимо повсюди.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи не втратити в нашому неспокійному столітті дорогу досконалості.

Господи, через молитви блаженного Миколая Чарнецького, провадь нас дорогою до свобідного спілкування з Богом.

Благословення Господнє на вас!

Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

5 січня 2020 року Божого

м. Надвірна