«Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм,

Усією твоєю душею і всією думкою твоєю»

(Лк.10:27).

Вступ. Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Християнська місія – давати довколишньому світові приклади взаємної любові. Християнин завжди вчить власним прикладом допомагати один одному. Нині чужинець, безіменний самарянин, допоміг побитому до півсмерті єврею врятувати життя.

І). Притча про милосердного самарянина – це взірець любові Бога і ближнього. Щойно ми з вами почули цю притчу про милосердного самарянина. Її розповів Ісус Христос одному чоловіку-законнику, який вирішив так поставити питання, щоб спокусити і випробувати Спасителя. За свого земного життя Господь дуже часто зустрічався з такими людьми і донині зустрічається з тими, які приходять, щоб спокусити Його і знайти слабке місце в Євангелії та остаточно переконатися в тому, що Господь помиляється.

Один чоловік, вислухавши науку Спасителя, хотів знати хто є нашим ближнім, бо сам добре знав усі відповіді на питання про Закон Мойсея. Чимало людей сприймали Христа за пророка, Його любили і шанували як великого Вчителя та чудотворця. Цей законник вирішив своїми питаннями з’ясувати, якою силою Христос робить такі неймовірні справи: чи Божою чи бісівською. Оскільки Ісус Христос має явну надлюдську силу і не належить до тогочасної синагоги, то значить діє силою бісівською. Саме тому вони не раз намагалися знайти в спілкуваннях зі Спасителем підтвердження свого переконання і запитували про основи віри. Наприклад, що найголовніше в Законі для спасіння людини та її виправдання в Божих очах.

Так само і цього разу наш Господь, який бачить серця людей, відповів саме те, чого законник не хотів чути. Він тільки повторив всі заповіді, які були всім давно відомі: потрібно любити Бога та свого ближнього. Не почувши нічого єретичного законник продовжує запитувати далі: хто цей ближній, якого потрібно любити?

І тут потрібно коротко пригадати хто такі самаряни. Це був сусідній народ. Згідно навчання євреїв, вони були першими їхніми ворогами, сепаратистами та зрадниками; ці люди захопили юдейську землю, правдиву віру та при найменшій нагоді намагалися протиставити себе євреям та єдиному Богу. У них був свій особливий храм та молитви. І заговорити з самарянином було приблизно тим самим, що нині заговорити матерям українського народу з тими, хто вбив їхніх дітей на війні.

На одного чоловіка напали розбійники, сильно побили та залишили помирати на дорозі. Поруч йшов священник, який побачив цю нещасну людину, але він спішив на службу і молитву. Він допоможе такій людині іншим разом, тому й швидко оминув лежачого. Другим йшов левіт, котрий присвятив своє життя монашому служінню і також спішив до храму на богослужіння. Побачивши чоловіка, лежачого на дорозі й обезсиленого та побитого, він не звернув на нього уваги та пройшов повз нього собі далі. Третім йшов цією дорогою самарянин – перший ворог юдея. Він дає йому свій одяг, обробляє йому рани ліками, відводить його до гостинного двору, де заплатив за лікування свої гроші, а коли їх не вистачить, то як буде повертатися — все поверне.

ІІ). «А хто мій ближній?» (Лк.10:29). Притчею про милосердного самарянина Господь вчить любити не тільки своїх друзів, але й наших ближніх. Церква пояснює, що нашим ближнім є будь-який житель земної кулі, що потребує допомоги. Помилковою є думка, що нашими ближніми є родичі, однопартійці, товариші по професії чи по захопленнях, по конфесії і т.д. Ось лежить перед нами людина, а духовні люди переступають через неї, бо спішать до храму.

Ця притча сильно викриває гріховну суть всіх партій і конфесій. Звісно, якби священник чи левіт знали, що їх записують на відеокамеру, тоді поведінка їхня була би інакшою. На безлюдній дорозі їх ніхто з людей не бачить, то напевно і Бог від них відвернувся на більш важливі справи. Насправді Господь всюди присутній і бачить усіх нас вдень і вночі незалежно від пори року.

В теперішний час є чимало таких шоу, коли людей знімають прихованою камерою, а потім показують, як вони виглядають збоку. Тоді ці люди обурюються та дивуються: «навіщо ви це знімали без моєї згоди?». Насправді це означає наступне «якби я знав, що ви мене знімаєте, я би вів себе зовсім по-іншому». Євангелія нагадує людям, що наш Господь є всюди присутній і бачить кожен наш крок навіть тоді, коли ніхто інший цього не бачить. Пригадайте розмову Ісуса з Натанаїлом. Ісус каже йому: «Перше ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею». Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий» (Ів.1:48-49).

Господь всюди присутній, але через гріх ангел хоронитель покидає людину. Людина грішить впевнено і свідомо та з насолодою, не бажаючи каятися. Ангел Божий, поставлений біля людини, не має сили втриматися біля неї, тому відходить плачучи, бо не має більше змоги нам допомагати. А для чого потрібно мати світлого ангела? Його дає Господь для того, щоб він радив нам виконувати добрі справи, оберігав від злих думок, а особливо складні хвилини життя. На жаль, особисті гріхи та виконане нами зло, відганяють ангела хоронителя від нас. Тому, нинішнє Євангеліє є чудовим уроком того, що Бог всюдиприсутній і бачить як будемо грішити. Боже око отримує повну інформацію через наші очі та органи чуття.

Нині прославляємо доброго самарянина, який не подивився ні на кого, ані на що. Він переступив власні упередження, які в нього були і зробив добро людині тільки тому, що вона потребувала його негайно і цієї хвилини. На противагу самарянину Христос показує приклад священника і левіта, котрі мають бути прикладом для всіх інших. Байдужі до людей духовні особи також повинні стати для нас уроком того, як не можна поступати. Якби вони знали, що Бог їх бачить не тільки в храмі, але й дорогою до храму, то напевно поводили би себе по-іншому.

Ми з вами також, не тільки коли стоїмо в храмі чи йдемо до нього, але в будь-який момент свого життя повинні пам’ятати, що Христос поруч з нами. Немає такого місця на землі, у всесвіті і в нашій душі, яке можна було приховати від Бога. Для Бога не існує нічого таємного. Святе Письмо навіть попереджує, що немає нічого таємного, щоб у свій час не стало явним для інших людей (пор. Лк. 8:16-17).

ІІІ). Час Страшного суду стане моментом істини, бо там виявляться всі наші вчинки. Якщо людина була злодієм, то їй буде показано: що вона крала, коли і ще буде дивитися в очі тій людині, в якої вона крала. І це відбудеться на очах не двох-трьох людей, а перед усіма людьми, які жили до нас та ще будуть жити опісля.

Покажуть блудників і перелюбників. Поставлять перед ними їхніх коханок і коханців та покажуть законних чоловіків і дружин. І на це буде дивитися весь світ! Тоді людина пригадає, що таке справжній сором і збагне, що суд Божий невипадково названо Страшним судом! Це буде час, коли всі наші зарозумілі помисли виявляться нікчемними.

Це буде час остаточного розчарування в собі. Тоді людина в повній мірі збагне свою неміч, захоче покаятися, але не зможе. Покаяння тоді вже не буде. Після смерті покаяння немає, бо в людини більше немає сили волі. Святі Отці пишуть, що з життям у людини забирається сила звершувати свої пристрасті чи добрі справи. Вона хоче щось зробити, але не може. Саме тому, ми молимося за своїх померлих, бо в нас – живих поки ще є воля, і ми можемо її реалізувати, а вони вже не можуть.

Притча про Боже милосердя. Один чоловік дуже полюбляв випити і частенько заглядав з друзями до кафе. Опісля у нього прокидалося сумління і він каявся, кажучи: «Прости мені, Господи». Це траплялося дуже часто. Сатана дивився-дивився на це все, а тоді не витримав та питає у Бога: «Цей чоловік грішить і кається, а потім знов грішить. І Ти щоразу приймаєш його після покаяння». Бог відповів: «Якщо ти, сатано, готовий прийняти його після кожного гріха, то Я його після покаяння завжди радо приймаю, бо Моє милосердя до людей є набагато більше, аніж твоя ненависть до них».

Отже, Бог – це є Добрий Самарянин. Він завжди нагадує, як ми повинні себе вести. Маючи потребу керувати автомобілем людині найперше потрібно вивчити правила дорожнього руху. А для того, щоб йти дорогою життя до Небесного Царства, щоб уникнути вічних мук і страждань, варто дотримуватись духовних правил — Десять Заповідей Божих і дві заповіді любові.

Цих правил навчають нас богослужіння і свята Церква через катехизацію. Це дуже важливі та конкретні уроки для кожного з нас, через прочитаний Апостол та Євангеліє. Ісус Христос Словом Божим промовляє до кожного нашого серця.

Головна думка нинішнього читання – треба любити ближніх незалежно від раси чи кольору очей. От ми і навчилися цієї істини та повинні втілювати її як тільки вийдемо з храму, починаючи з того, як переходимо дорогу, сідаємо в маршрутку, як йдемо дорогою, як зустрічаємося зі своїми знайомими, як ми приходимо додому і що там робимо. Усі ці вчинки повинні керуватися одним –Євангелієм.

Господь вважає це надзвичайно важливою справою. Навіть якщо ви вдома не читаєте Святого Письма, але постійно відвідуєте церковні богослужіння, то за рік ви маєте можливість дізнатися про найважливіші біблійні події. З однієї сторони почуте Євангеліє – це інформація і дороговказ, а з іншої – це справжня духовна їжа. І якщо її не споживати, то дуже швидко людина помре духовно, а потім і фізично. Господь не хоче передчасної погибелі людини. Його Слово нагадує нам, як ми повинні жити: Любити Бога всім своїм серцем, а ближнього – як самого себе.

Висновки. Остаточна відповідь міститься в книзі Проповідника: «Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина. Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе» (Проп. 12:13-14). Якщо ти не чуєш чужий стогін, тобі не поможуть ні піст, ні поклони, ні авторитет поміж людьми, ані твої заслуги. Іншими словами, ти станеш як багатий по відношенню до бідного. Життя – це подорож і якщо ти не хочеш загубитися, мусиш завжди пам’ятати звідки ти прийшов. З цього світу візьмеш зі собою лише стільки, скільки підніме твоя душа.

У теперішній скрутний час коломияни, подібно до самарянина, не залишаються осторонь проблем потребуючих. Через чуйність власних сердець вони жертвують на приготування обідів для 50-60 осіб, які роздають щосуботи біля дверей Собору Преображення Христового. Дякую, що ви не переступаєте через бідних, а простягаєте їм руку допомоги. Люди подавайте руку допомоги не тільки рідним і близьким… Якщо ми не допоможемо тим, хто біля нас просить, тоді хто це зробить?

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», візьми нас під свій спасаючий покров та почуй стогін і плач українського народу.

Господи, благослови нашу Батьківщину Україну закінченням війни, добрим розвитком й виховай нашу молодь. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

8 грудня 2019 року Божого

храм Андрія Первозванного м. Коломия