«Ніхто й ніколи Бога не бачив;

Єдинородний Син, що в Отцевому

Лоні — той об’явив» (Ів. 1:18).

Вступ. Неділя православія – це особливий день прославлення Бога через пошанування ікон. Людина, котра правдиво шанує ікони є православною. І тому назва цієї неділі не має жодного відношення до «конфесійного православія».

І). «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира» (Вих.20:4). Слово «ікона» у широкому розумінні – це зображення Спасителя, Божої Матері, ангелів або святих. Святі ікони — постійні супутники в житті віруючої людини. Вони супроводять християнина у храмі Божому, у приватних помешканнях, в дорозі і всіх життєвих потребах та днях подяки. Віруюча людина молиться перед іконами, вшановує їх цілуванням, кадженням, поставленням свічок. Християнська релігія дуже детально описує все життя Ісуса Христа – від народження аж до Його розп’яття, а також життя апостолів і всіх інших святих. Митцеві залишається тільки написати вдало образ-ікону. Християнство докорінно відрізняється від двох східних великих релігій юдаїзму та ісламу тим, що ці дві релігії забороняють писати і пояснювати будь-які зображення Бога. Внаслідок неправильного розуміння зображення Бога людьми друга заповідь також каже: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира» (Вих.20:4). Жоден святий не є кумиром; однак він заслуговує, щоб його образ люди бачили і зверталися до нього з проханнями та молитвами у своїх потребах. І тому заперечувати ікони і не віддавати їм пошану, — противиться Святому Письму.

В Україні, від самого Володимирового хрещення, майстерно намальовані ікони Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, апостолів, пророків і всіх святих. Вони є невичерпним джерелом і спонуканням до покаяння й отримання прощення. Коли писемність ще не була загальною, тоді саме ікона допомагала правдиво розуміти читання Святого Письма, життя святих, церковні проповіді і спів. Святий Григорій Великий писав, що ікони використовуються в храмах як Євангеліє для неграмотних. Як слово повідомляє людину про Невидимого Бога через слух, так і живопис являє людям Господа, Якого ніхто ніколи не бачив. Тому іконографія відіграє важливу місіонерську роль.

Церква переконливо доводить, що в молитві до Бога біля святих ікон здійснювалися чуда оздоровлення невиліковно хворих людей у надзвичайно важких обставинах. Ці чуда ставали аналогічні чудам Ісуса Христа, апостолів і святих, котрі робили їх силою благодаті і святості.

1.1). Святе Письмо про поклоніння іконам. Друга заповідь Божа каже: «Нехай не буде в тебе інших богів крім мене» (Вих. 20:23). Вона суворо забороняє створювати і шанувати священні зображення. Найпоширенішою помилкою сектантів є буквальне розуміння того чи іншого тексту Святого Письма. Подібно іконоборці пояснюють букву закону, а не його дух, який передає ікона. Тому вже Мойсей заборонив робити зображення і поклонятися їм у Синайській пустелі, коли Бог з’явився народові у вогненному стовпі. Господь устами пророка Мойсея промовляє: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подоби того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах» (Вих. 20:3-4). І далі ще виразніше потверджує: «Не виробляйте собі поруч мене ні богів срібних, ні богів золотих» (Вих. 20:23).

Давні юдеї постійно служили місцевим божкам та іншим ідолам. Навіть під час проголошення Закону Божого Мойсеєм на горі Синай, юдеї примусили Арона виготовити золоте теля і поклонялися йому замість Бога (пор.Вих. 32:1-35). Напевне, були й інші подібні випадки. І тому Мойсей неодноразово повторює заборону виготовляти ідоли та їм служити, крім одного Творця (пор.Рм. 1:25).

Заборона виготовляти зображення не була абсолютною та безумовною. Про це свідчить приклад виготовленого Мойсеєм мідяного змія за прямим велінням Господа. Інший приказ Господа Мойсею каже: «Виготуєш двох золотих херувимів» (Вих. 25:18-20), котрі мають захищати скинію, виготовлену «згідно із взірцем храмини та згідно з взірцем утварі, що покажу тобі» (Вих. 25:9). Образи херувимів засвідчували невидимість Бога і в той самий час Його постійну присутність при Ковчезі зі Святая Святих. Зображення херувимів були прикрасою скинії, а пізніше і храму. Майстри були вправними художниками. До головного майстра сказано: «І сповнив його духом Божим, мудрістю й розумом та хистом у всякому ділі» (Вих. 31:3).

Соломон не одержував безпосередніх вказівок від Бога щодо облаштування храму. Він своєю мудрістю зобразив небо та херувимів. Господь не засудив будівничого, а навпаки, висловив особливе благовоління до Соломона і до храму, кажучи: «Я освятив цей храм, який ти збудував, оселивши там навіки моє ім’я. Очі мої і серце моє будуть там на всі віки» (І Цар. 9:3). Отже, богослужбове мистецтво Старого Завіту було богонатхненним, а зображення херувимів — священними.

ІІ). Історично-релігійне тло іконоборчої суперечки. Ікона нагадує нам про Бога і зображує Ісуса Христа, Божу Матір, ангелів та святих. Заборона писати ікони підривала вчення християнства про Воплочення Слова Божого, яке є запорукою людського спасіння. І тут починається велика криза в історії Церкви у VІII-IX століттях, яка тривала понад 100 років і називається іконоборством. Витоки цієї жорстокої боротьби беруть від Міланського указу Константина Великого у 313 році, коли християнство стає державною релігією. Церква залишає катакомби та переходить молитися у храми. І тут виникає потреба в іконі, як в культурній невід’ємній складовій візантійського мистецтва. Історичні події з текстів Святого Письма переходять у більш зрозумілу форму висловлення – іконографічні зображення. Новонаверненими віруючими стали вчорашні язичники, іновірці і гонителі християн. Вони принесли зі собою поганську культуру і тому часто не розуміли справжньої суті пошанування ікони. Справжнє поклоніння іконам, вони перетворювали на зневажання. Наприклад, в Олександрії високопосадові особи держави, як жінки, так і чоловіки, ходили по вулиці в одежі, прикрашеній іконами; в якості хресних батьків або поручителів при монашій обітниці використовували ікони.

ІІІ). Богословська точка зору на іконоборство. Євангелист Іван каже: «Ніхто й ніколи Бога не бачив» (Ів. 1:18). Тут починається жорстоке протистояння між тими, хто шанує ікони – іконошанувальниками і тими, хто їх не признає – іконоборцями.

3.1). Іконоборці дивляться на ікони з точки зору розуму і не сприймають їх духовно. На їхню думку, зображення Бога в людському образі, робило Господа звичайною людиною. Противники ікон опиралися на тексти із Святого Письма, де говориться, що «Бог є Дух» (Ів. 4:24) і «Його ніхто не бачив» (Ів. 1:18), а тому зображення для них були позбавлені духовності. Іконоборці звинувачували Церкву в ідолослужінні, бо не розуміли духовного зв’язку між написаною іконою та зображеною на ній особою. Вони бачили в іконі тільки матеріал – фарби, дерево і папір.

Іконоборці опиралися на старозавітній закон, котрий забороняв робити будь-які зображення Бога, тобто буква Закону для них була вищою за Божу благодать. Насправді Дух Святий в різні часи і через простих людей та царів прославляв Творця у псальмах, піснях, гімнах, прикрашених іконах, фресках і мозаїках. На переконання іконоборців, візантійські іконописці спотворювали справжню Божу сутність, бо неможливо передати за допомогою дерева та фарби всю повноту божественної природи Ісуса Христа. Противники ікон твердо вірили, що жодний митець не може правдиво написати особу Ісуса Христа, бо в Неї можна тільки вірити.

3.2). Іконошанувальники вклоняються і дякують Богові за присутність в іконах. Ікона в християнській Церкві починає займати своє зрозуміле місце. Її шанувальники не могли мовчати, коли виникла загроза й небезпека Церкві, Переданню і практиці богослужіння. Тому грубе та брутальне знищення священних зображень державою було загрозою для подальшої діяльності Церкви. На всі звинувачення іконошанувальники надали обґрунтовані пояснення. Художник, зображуючи особу Ісуса Христа, в якій поєднані дві природи незмішані та нерозділені, і зодягнувши у людське тіло, робить Її видимою. Отже, ікона Ісуса Христа показує Особу Бога в Людській подобі і відчиняє «тісні двері» та вказує «вузьку дорогу, що веде до життя» (Мт. 7:14). Така духовна реальність відображена в новітній Коломийській іконі «Це Мати твоя» і веде вона всіх вірних дорогою спасіння.

ІV). Коломийська ікона «Це Мати твоя». Господь, звертаючись до Івана Богослова, сказав: «Ось Матір твоя» (Ів.19:27). Цими словами, зверненими до апостола, розп’ятий Ісус вказує на Матір Божу, Котра від цієї хвилини стала Матір’ю всіх людей на Землі. Висячи на хресті, Ісус знову звертається до Пречистої Матері, вказуючи на апостола Івана: «Жінко, ось син твій» (Ів.19:26). За волею Божою на Голгофі пройшло усиновлення всіх людей Божою Матір’ю.

За життя Пресвятої Богородиці євангелист Лука на дошці від столу у трапезній написав образ Божої Матері з Немовлям на руках. І коли він показав цей образ Богородиці, то Вона сказала: «Ось бо від нині ублажать мене всі роди» (Лк.1:48). Ця ікона нині є в багатьох храмах, домівках та іконках і називається вона – Мати Божа Неустанної Помочі. І дійсно, через ікони Божої Матері віруючі люди отримують Божу благодать і силу оздоровлятися.

Коломийська ікона «Це Мати твоя» – одинока у світі новітня ікона, котра покликана опікуватися Коломийською єпархією УГКЦ, а особливо нашими вірними на території єпархії і тими, що знаходяться у міграції та еміграції. Назва самої ікони «Це Мати твоя», покликана в усіх потребах допомагати людям, а саме: у хворобах, терпіннях, успіхах, радощах, при народженні та смерті. Ми, діти Божі через тайну хрещення, подаємо наші руки Пресвятій Богородиці та йдемо за Нею слід в слід, бо «не маємо іншої заступниці…». Рівночасно Її заступництву поручаємо всіх людей доброї волі. Особливо просимо в цей час благодаті відвести лихо від землі Української, перемогти агресора, повернути мир державі та шанувати й оберігати кожного громадянина України повсюди. Іконам треба вклонятися повсюди, дякувати Богові за них, що вони дісталися до нашої єпархії.

Висновки. «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні — той об’явив» (Ів. 1:18). Ікона являє людям Невидимого Бога, Якого ніхто ніколи не бачив. Особа Ісуса Христа є Першою іконою, яка допомагає християнину подолати власну недосконалість і не помилитися у виборі мети.

Спаситель неодноразово відвідуючи єрусалимську святиню, бачив священні зображення херувимів і не засудив та не викинув їх, хоча виганяв торговців з храму (пор.Мр. 11:15-17). Навпаки, Ісус назвав цей храм домом молитви для всіх народів, утвердив споруджений храм, усі його священні надбання та зображення херувимів.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе кожному християнину добре прийняти святу Тайну Покаяння.

Господи, дозволь нам побачити в Твоїх іконах наше воскресіння й отримати спасіння.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

8 березня 2020 року Божого