«Це робіть на мій спомин!» (І Кр.11:24).

Вступ. Дорогі брати і сестри! Пресвята Євхаристія – це є Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Іншими словами, жертва Ісуса Христа стала осередком духовного життя християнина, поєднуючи людину з Богом.

І). Пресвята Трійця – це взірець вічної Євхаристії, тобто молитовне вічне сопричастя між трьома Особами, що творить одного Бога любові. Бог Отець жертвує свого Сина і Син добровільно жертвує себе та йде до бідних, калік, прокажених, грішників, віддає своє життя і залишає людям закон любові. «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного як я вас полюбив. Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя своє віддає» (Ів. 15:12-13). Ісус Христос повернув закон жертовності у життя людини своїм прикладом: «Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин» (Лк.22:19).

Євхаристія робить Церкву живою, одною, святою, соборною й апостольською. Тайни Хрещення, Миропомазання і Покаяння ведуть до Євхаристії. Священство створене заради Євхаристії. Подружжя – це Євхаристія життя, тобто сопричастя тіла та духа чоловіка і жінки, з якого родяться діти, продовжуючи життя на землі. Єлеопомазання вводить до вічної Євхаристії – Небесного Царства. Євхаристія – джерело благодаті і благовісниця майбутнього життя.

ІІ). Вся природа і все життя – це Велика Євхаристія. Всі сотворіння Божі жертвують себе один одному і живуть у постійній любові між собою. Коли порядок жертовності природи переривається, тоді пошкоджується весь ланцюг життя у всьому світі. Противитися жертовності і порушувати її може тільки людина.

В Євангеліях знаходимо багато прикладів про хліб і вино. Ісус з учнями ходить полями серед пшеничних ланів. Він розповідає притчу про господаря, який посіяв добре зерно, але прийшов уночі ворог і засіяв кукіль. Він оповідає про сіяча, що сіє зерно, і воно паде на різний ґрунт. Зерно гірчичне є найменшим, але з нього виростає велике дерево. Господар посіяв зерно і воно незалежно від того чи спить господар, чи відпочиває – сходить, росте і наповняє колосок певною кількістю зерняток.

Отже, коли Ісус бере хліб у свої руки і складає подяку, кажучи: «Це моє Тіло, що за вас ламається…» в його думці та в серці виринає довга історія хліба. Господар мусить підготувати поле, посіяти зерно у землю, згодом сходить стебельце, росте, розвивається і приносить рясний плід. Приходить час жнив: господар жне й очищає добре зерно від полови. Потім молотить, а жінка місить тісто і пече хліб. Нарешті, хліб на столі, його ламають, їдять і таким чином хліб передає для тіла людини продовження життя. У цей хліб вкладено життя Ісуса Христа!

Коли Ісус бере чашу з вином, і каже: «Це моя Кров, що за вас проливається на відпущення гріхів». I додає: «Кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу звіщаєте смерть Господню, аж поки він не прийде» (пор. І Кор 11:25-26). Це Новий Завіт у крові Христа, бо не проливається більше кров козлів і телят, щоб відпускати гріхи, а Ісус проливає свою кров заради любові до інших. І каже: «Це робіть на мій спомин!» все своє життя.

ІІІ). Причащається слуга Божий на відпущення гріхів. Євхаристійне життя забирає гріх світу: «Ось Агнець Божий, який забирає гріх світу» (Ів. 1:29). Грішні люди судять Iсуса, терням вінчають і вбивають. Гріх людей завмирає в особі Iсуса Христа і не поширюється на інших, як в законі «зуб за зуб, око за око». Він не віддає злом за зло. Зло зникає в його Особі, не поширюється далі, не творить зла або культури смерті.

Християни, роблячи «спомин Ісуса Христа», в Таїнстві Євхаристії забирають на себе гріхи світу і в євхаристичному таїнстві хліба і вина переривають ланцюг гріха та не дозволяють поширюватися лихові на інших. Гріх інших людей завмирає в Євхаристії і тим самим вже тут починається спасіння людей.

Зараз ми всі багато користуємося фейсбуком. Тут можна знайти все, а також посваритися з кимось й обмовити невинну людину і, здається, що вам нічого не буде. Що робити і як реагувати? Краще не відписувати і не звертати уваги, а бути цим агнцем на якому гріх вмирає і не відбивається на інших людей. Отже, євхаристичний спосіб життя руйнує поширення пліток, сварок, ненависті і т.д.

ІV). Хто любить, той готовий віддати своє життя. Таїнство Євхаристії звершується у кожній Літургії, коли священники вимовляють у різних мовах слова: «Це моє Тіло…, Це моя Кров…». Кожний священнослужитель покликаний це робити в імені Ісуса Христа. І далі він просить Святого Духа, щоб зійшов «на нас і на освячені дари» для того, щоб усі причасники могли самі стати Церквою, Божим Народом і «святе подавалося святим».

Христос полюбив своїх учнів до кінця, незважаючи на Юду, що його зрадив, незважаючи на Петра, що його відрікся, незважаючи на учнів, які повтікали. Він себе віддає, незважаючи на всі зневаги від людей. Так і ми, незважаючи ні на що, покликані ламати себе і проливати свою кров заради інших. Тоді будемо Тілом Христовим, народом Божим, народом святим і зможемо сміливо сказати в Літургії: «Святе дається святим!». Ісус, «полюбивши своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця!» (Ів.13:1).

V). Сучасні мужі віри про Євхаристію. Святий Папа Iван Павло II казав, що служіння Євхаристії – це справжнє місце виховання християнського життя. Папа Венедикт навчав, що єдність з Христом – це є водночас єдність з усіма, кому Він себе дає. Папа Франциск одного разу на проповіді сказав, що «Пресвята Євхаристія є пульсуючим серцем Церкви, вона (…) є завдатком вічного життя, бо приготовляє місце у вічності. Це хліб майбутнього, який споживаємо тепер і втамовуємо наші найбільші очікування».

Людина, котра не живе жертвою євхаристійною, але бере участь в ній, тоді для неї це перетворюється «на суд і осудження» (пор. І Кор 11, 29) в житті. Святий Іван Золотоустий про це говорить так: «Хочеш принести честь Христовому тілу? Не забувай його тоді, коли це тіло наге. Не приноси йому чести у шовкових ризах тут, у храмі, якщо нехтуєш ним надворі, де воно терпить голод і наготу. Той, хто сказав: «Це моє Тіло», Той так само каже: «Я був голодним і ви мене не нагодували» і «все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили»… Що вам поможе те, що жертовник переповнений золотими чашами, якщо Господь вмирає з голоду? Почни годувати голодного, а згодом, тим, що залишиться, зможеш прикрасити жертовник».

Видатний професор і літурґіст Роберт Тафт сказав, що «мета Євхаристії – це не тільки перетворити хліб та вино, а перемінити тебе і мене у Христа». Подібно і праведний митрополит Андрій Шептицький вимагає превеликої пошани для Святих Тайн на престолі. Він повчає: «Найсвятішим місцем у церкві — престол Божий, а на ньому кивот — палата Христа… Бо Святий Жертовник, то найсвятіше місце. А тому, що на ньому приноситься найсвятіша Жертва Служби Божої, і тому, що Найсвятіший Господь неба й землі перебуває в ньому під виглядом хліба. Це місце настільки святе, що простий християнин й доторкнутися до нього не достойний! А священики, котрі є посвячені для Божої служби, наближаються до нього лише зі страхом та з чистим сумлінням. Це місце настільки святе, що на ньому не повинно бути нічого, що не є попередньо визначене нашим святим обрядом». (Пастирський Лист з 1900 р.).

Висновки. «Це робіть на мій спомин!» (І Кр.11:24). Гідне вшанування Пресвятої Євхаристії – це найкраще виконання волі Господа нашого Ісуса Христа. Таким вшануванням є любов до Святої Літургії та часте приймання Святого Причастя. Того бажає сам Христос, до того заохочує Церква й того вимагає потреба нашої душі.

Нині людство хоче вижити і тому доведеться стати мудрішими. Вчені шукають вакцину, а лікарі героїчно працюють за мізерну зарплату. Господь дав нам найдосконаліше лікарство – Пресвяту Євхаристію, яку треба приймати з молитвою на устах і вірою у серці.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи завжди достойно готуватися до зустрічі з Богом у Пресвятій Євхаристії.

Ісусе, рятуй душі наших воїнів і щасливо приведи їх до Царства Божого. Амінь.

Благословення Господнє на Вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

21 червня 2020 року Божого

м. Коломия