Період підпілля УГКЦ (1946-­1989) позначився найбільшими випробуваннями за всю її багатовікову історію. Переслідувана Церква засвідчила свою життєдайність не зважаючи на умови, створені безжальною машиною нищення віри. Єпископи, священники, ченці, черниці та тисячі вірних, потрапивши в жорна войовничого атеїзму, були або приречені на загибель, або мали підпорядкуватися волі кремлівських вождів і визнати свою Церкву мертвою та долучитися до московського православ’я. Щоб остаточно знищити навіть натяк на існування відмінної ідеології від офіційного курсу комуністичної партії, каральні органи влади конфісковували всю богословську літературу католицької Церкви довоєнного періоду, а часом використовували її у кримінальних справах проти її власників як докази “злочину”…

Завантажити:

Петро Голіней. Духовно-літературна спадщина підпільної УГКЦ. Журнал Української Папської Колегії в Римі “Alma Mater”. 2020. № 81. С. 16-31.