«Господня є земля, її повнота,

вселенна та її мешканці»

(Пс. 24:1).

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Вітаю всіх у садибі св.Миколая с.Тишківці. У Нагірній проповіді Ісус Христос виголосив блаженства, котрі складають основу християнського морального вчення і доповнюють десять заповідей Старого Завіту. Вони вчать, як досягти християнської досконалості, святості та справжнього щастя.

І). Святитель Миколай – архиєпископ і великий угодник Божий. Кожний рік все дальше і дальше віддаляє нас від того часу, коли жив на землі святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських і чудотворець. Незважаючи на час, він продовжує служити Церкві. І в цьому неодноразово в своєму житті переконувалися люди. Він дійсно чує всі наші прохання та даною йому від Бога благодаттю виконує їх. Молитва, звернена до Миколая, завжди допомагає у різних обставинах життя. Він охороняє плаваючих та подорожуючих, визволяє від ув’язнення і кайданів неправдиво засуджених, хворим подає оздоровлення, рятує в убогості і крайній потребі, стає кожному у всякій потребі помічником. Неможливо перелічити всіх чудес Святителя Миколая. Адже, він допомагає кожній родині та кожній людині, яка просить його допомоги. Тому дійсно правдиві слова пісні на честь Святого Миколая: «хто до нього прибігає, на поміч його призиває, той все з горя вийде ціло, охоронить душу й тіло…». Саме тому і на нашій боголюбивій українській землі так багато храмів посвячено на честь святителя Миколая, саме тому майже в кожній християнській домівці є ікона цього великого угодника Божого. Багато вірних носять його святе ім’я, до того ж з молитвами про поміч і заступництво до нього звертаються не тільки християни.

ІІ). «Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці» (Пс. 24:1). Звертається з проханням до св.Миколая і наш Синод Єпископів – захистити і допомогти зберегти Україну та наші родючі чорноземи. Не дозволити продавати багатство народу за безцінь. Єпископи УГКЦ ще раз нагадують, що в Україні триває гібридна війна. Сини й дочки нашого народу ціною власного життя захищають свою землю, а політикум дискутує щодо питання її продажу. Війна виснажує наші життєві сили, але має два дуже дієві механізми – захоплення умів і захоплення земель. Чи можливо зберегти встановити всі необхідні запобіжники задля унеможливлення такого фатального розвитку подій – питання риторичне.  Тож чи варто ризикувати, якщо йдеться про майже дві третини території нашої Вітчизни?

Загроза втрати території йде не тільки від зовнішнього недруга. «Зв’язок корінних народів з власною землею і її ресурсами заслуговує особливої уваги, оскільки він виявляє їхню ідентичність. Внаслідок потужних агропромислових інтересів чи процесів асиміляції й урбанізації багато народів уже втратили чи ризикують втратити землі, на яких вони живуть і з якими пов’язаний сенс їхнього існування» (п. 471).

Тому звертаємося до людей, які є власниками чи користувачами земельних ділянок, із закликом відповідально ставитися до землі і до свого права розпоряджатися нею як даром Божим та приймати рішення щодо неї дуже виважено, не спокушаючись примарними надіями швидкого зиску, але думаючи мудро і далекоглядно про її збереження та розвиток. Якщо ми легковажно і поквапливо відчужимо свою землю, вона відчужиться від нас і вже не працюватиме на благо – наше, наших родин та всього суспільства, і ця втрата може стати непоправною.

Прохання не пришвидшувати штучно земельну реформу, а підійти ґрунтовно до цього надзвичайно важливого питання і вирішувати його комплексно задля ефективного використання земельних ресурсів нашої країни та формування високої культури й етики господаря. Поспіх і неналежна підготовка до здійснення аграрної реформи несе в собі небезпеку державності України і може призвести до катастрофічної втрати землі, яку український народ відчуватиме на собі впродовж століть.

Звертаємося до всіх людей доброї волі і громадських активістів. Святість української землі, годувальниці нашого народу, повинна всіх нас об’єднати у відповідальності за її захист, справедливий розподіл і плідний розвиток. Це потрібно для того, щоб тепер сущі і ще не народжені українці почувалися захищеними, повноправними і ефективними господарями на своїй рідній землі – справжніми добрими управителями Божих дарів.

Щиро вітаю вас зі святом Миколая та бажаю бути милосердними до свого народу. Подібно до святого Миколая подаруйте людям працю, дітям повноцінні сім’ї, лікування, захист своїх прав на навчання. І зробити це все належить нам, дорослим.

«Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь» (Еф. 6:23-24). Благословення Господнє на вас!

Отче, Миколаю                                Принеси весь спогад,

Я в чужому краю                             І тепло родинне.

Так мені є сумно, –                          Мамину молитву,

Дивлюся у вікно.                             Свіжий хліб з села.

Пригадав дитинство,                       Я буду чекати,

В цей грудневий вечір.                    В ніч буду не спати.

І сніжинки білі,                                 Хоч і посивіла,

І своє село.                                       Доленька моя.

Скільки було щастя                        Всім, хто на чужині присвячується

В очах дитячих.                              Хай святий Миколай зігріє вас

Прислухався серцем,                     Теплом далекого і близького дитинства.

Чи дзвенять дзвінки.                      Автор. о.Петро Половко.

А тепер в чужині,

Я стою і плачу.

Принеси той вечір,

Ще хоча б у сни.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської  єпархії

19 грудня 2019 року Божого

Тишківці