Вірші світлої пам’яті о. Івана Качанюка
02 Травня 2019 - Новини єпархії
На 59-му році життя відійшов у вічність священик Коломийської єпархії о. Іван Качанюк. Він був уродженцем с. Лісна Тарновиця, парохом с. Фитьків, але насправді став достойним воїном у війську Христовому, адже його знали далеко за межами району. Його слово підбадьорювало, підтримувало, настановляло, надихало і змінювало не одну людину. Він був вчителем для багатьох священиків, лікарем заблукалих душ і взірцем християнського служіння Богові.
З нами залишаються мудрі настанови о. Івана, його сильний християнський дух, переконливе слово, безкорислива праця і приклад скромного життя людини з великим серцем.
“Велика людина з великим серцем”
Скрізь Великдень ішов, ніс усюди величну новину,
Що сьогодні із мертвих Син Божий, Месія, Воскрес!
Ну, а десь плакав дощ і ридала земля, як дитина,
І ніяк не пускала Отця назавжди до Небес.
Він уперто терпів і страждав, і боровся щоднини,
Добрий пастир, учитель, порадник і всім духівник.
Тож, до нього в потребі тягнулася кожна людина,
І на поміч він кожному вже прибігати був звик.
Він підтримував всіх, кого гріх чи недоля притисне,
Комусь віру вселяв, комусь вказував істинний путь.
І на Сході, де стогне війна стільки літ ненависна,
Отця Йвана солдати усі з допомогою ждуть.
Він хотів свій народ від байдужого сну розбудити,
Він так прагнув усім нам у ближніх відкрити Христа.
Як навчав, так жив, і хотів ще багато зробити,
Щоби кожен не в грошах, а в Божій любові зростав…
Скрізь Великдень ішов, ніс усюди величну новину,
Що сьогодні із мертвих, Син Божий, Месія Воскрес.
Ну, а десь плакав дощ і ридала земля, як дитина,
І ніяк не пускала Отця назавжди до Небес…
З глибоким сумом та шаною волонтери і громада с. Пнів
***
Зацвіли у Фитькові сади,
Старенька церква плаче із дощами.
Шукає: отче, де твої сліди?
Де твоя пісня разом з молитвами?
Бо твоя Пасха уже у небесах.
А душа там маївку співає.
Ось мама твоя у сльозах
Тебе нема, вона усе ж чекає.
Тебе віддала для Христа.
І від колиски поруч все з тобою.
Сумний Великдень із вікна:
“Мій сину, плачу за тобою”.
Пройшов ти гідно путь життя,
До каплі випив чашу зілля.
Лишаєш приклад священства.
Спасибі, отче, за підпілля.
За щирість, мужність, простоту,
За зерна серця переміни,
За священичу твою доброту
І за любов до України.
Ти молодий, як перший цвіт,
З Христом разом пішов в дорогу
І задля Нього кинув світ,
Здобув вінець і перемогу.
Ми вдячні Богу, що ти був,
Навчав, служив, любив, молився
І небо, віримо, здобув
Бо вірним так і залишився.
Зацвіли у Фитькові сади,
Та ніби осінь – відлітає щастя.
У нашій пам’яті все будеш, отче, ти !
Співаєш службу і роздаєш Причастя…
З молитвою за упокій душі
Автор: о.Петро Половко