«Ти священник повіки

за чином Мелхіседека»

(Євр.7:17).

Вступ. Великий Четвер – це день становлення Таїнства Священства та Євхаристії дуже короткими словами Ісуса Христа «Чиніть це на мій спомин» (Лк.22:19).

І). Христос – це Первосвященик Нового Завіту. Святе Письмо говорить, що відповідних людей вибирали і за Божою волею помазували на священників (див.Вих.29:1-9), царів (див. І Сам.10:1; ІІ Сам. 2:4), пророків (див. І Цар. 19:16) і тому Христа ще називають Помазаник Божий. Таким чином, Ісус Христос одночасно виконує потрійний уряд: Пророка, Священника і Царя. І всі ці три уряди тісно переплітаються між собою.

У Старому Завіті Мелхіседек так само був одночасно царем, священником і пророком, вказуючи з глибини віків на майбутнього Первосвященика – Ісуса Христа. Він, зустрічаючи Авраама після перемоги над чотирьома царями, «виніс хліб і вино, – він був священником Бога Всевишнього, поблагословив його й мовив: «Хай благословен буде Авраам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!». І дав йому (Авраам) десяту частину з усього» (Бт.14:18-20). Апостол Павло у посланні до Євреїв пояснює, що Мелхіседек «означає спершу «цар справедливості», а потім цар Салему, тобто «цар миру» (Євр. 7:2–3).

ІІ). Головним завданням священників є бути посередниками між Богом і людьми та приносити на землю справедливість і мир. Буває, що хтось із людей відмовляється від такого заступництва і посередництва через священника, котрий є другим Христом. На жаль, гріх накладає на кожну людину кайдани і робить її підсудною перед Богом. Визволити може тільки священник, тобто посередник, котрий відпускаючи гріхи, повертає оправданому благодать Божу і знімає кайдани вічні. Підсудна людина сама не може оправдатися і її доля вирішується на цілу вічність безповоротно. Розкаяній особі, священник уділяє розгрішення, тобто своїм посередництвом допомагає оправдатися перед Богом. Господь знає труднощі життя і тому кожній особі посилає духовного провідника, щоб ніхто з людей не пропав і не заблукав, як та євангельська овечка. Тому Первосвященик і кожний священнослужитель наприближує людську природу до Бога, а Божу природу наближує до людини. Іншими словами, Ісус Христос і духовенство єднає безодню між Небом і землею, тому що людина своїми силами цього зробити не може.

Кожної епохи молоді хлопці, захоплені прикладом Ісуса, йдуть вчитися до семінарії й отримати ієрейські свячення на служіння народу, а дівчата жертвують своє життя, подібно до мироносиць, щоб наповняти серця дітей і молоді добром Євангелія. «Покликання народжуються у молитві і з молитви; і лише в молитві можуть тривати та приносити плоди», – підкреслив Папа Франциск. Покликані молоді люди кладуть своє життя на вівтар Церкви Христової, щоб перевести людей від землі через терпіння до Бога. Господь в особливий спосіб буде вислуховувати того, хто може принести жертву примирення – Пресвяту Євхаристію. Тією людиною якраз і є священник, якого світ так не любить і відкидає, бо він говорить правду.

ІІІ). На Тайній вечері Ісус звернувся до апостолів «Чиніть це на мій спомин» (Лк.22:19) і так встановив Таїнство Священства. Священство серед цієї темної ночі – це щось зовсім світле і потужне у невеличкій світлиці на Сіоні – пагорбі в Єрусалимі. В цей час перелякані учні Христові очікують сповнення того пророцтва, що має статися з Учителем. Несподівано з рук Ісуса вони одержують маленькі шматочки розламаної хлібини зі словами: «Беріть, їжте: це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт. 26:26-28). Цієї миті посеред ночі гріхи розбиваються на багаточисельні уламки і на них виростає Таїнство Пресвятої Євхаристії, яке і дає сили підводитися навіть під найважчим тягарем. Христос, відходячи від нас, залишається із людьми у Пресвятій Євхаристії по всі часи. Євхаристія дає людям сили не розлучатися з Ісусом і знаходити у собі сили завжди повертатися до Нього. Служителем Євхаристії є священник – посередник між Богом і людьми. І тому не слід ніколи відмовлятися від такого посередника, через якого сходить Божа благодать. Божа благодать у Пресвятій Євхаристії зрошує душу, неначе теплий весняний дощик землю, вирощуючи з нас справжніх апостолів і правдивих християн.

ІV). Сучасний священник – це апостол новітніх часів. Священники у нинішньому світі – це спільнота однодумців, змістом особистого життя яких є слово та приклад Ісуса Христа. У тривожний час для людей душпастирі вселяють надію і зростають в однодумності з нашим Спасителем в плані опіки над грішним світом. Сучасний священник повинен приносити перед Боже обличчя молитви та прохання за біль і смуток кожного людського серця.

Новітня смертельна хвороба зупинила людство та змусила переосмислити цінність і мету життя. В умовах карантину сучасна людина відчула себе вразливою та слабкою, а створений нею світ – крихким і непевним. Саме через своїх священників, Господь прагне бути поруч із людиною у дні її скорботи і випробувань. Спаситель схиляється над вірними Коломийської єпархії через своїх священників. Духовенство нашої єпархії мужньо служить вірним у цей незвичний для нас час. Ісус підставляє власні рамена кожному священнику під важкий і небезпечний Хрест служіння.

В цей час люди запитують духовенство «Що робити і де шукати порятунку, миру та справедливості?». Подібно щось діється з апостолом Петром після знищення майже всіх християн у Римі. Він втікає з міста і по дорозі зустрічає Христа та питає у нього: «Куди йдеш, Господи?». Христос відповідає: «Якщо ти залишаєш народ мій, я йду в Рим на нове розп’яття». Після цього Петро повернувся до Риму і прийняв мученицьку смерть за віру, як і інші християни, щоб віддати своє життя за Христа. Кожен священник нашої єпархії наслідує верховного апостола, щоб потішити і рятувати кожну людину. І саме молитва до Святого Духа допомагає побачити і зрозуміти волю Божу та куди йде тепер Україна і куди треба йти людям.

Особлива місія для священників – бути обличчям Церкви та йти дорогою Божої благодаті до всіх людей, що перебувають в ізоляції. Це пригадує нам подвиг нашого небесного покровителя і блаженного Омеляна Ковча, який відчував себе єдиним священником поруч із тисячами приреченими на смерть у концтаборі Майданек, що біля Любліна. Отець Омелян Ковч до останнього дня свого життя у Майданеку залишався відданим і вірним душпастирем та супроводив людей в останню дорогу до вічності. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він писав: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я – єдиний священник між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами». У схожий спосіб тепер наші співбрати у священстві відчувають себе покликаними нести благодать Христову тим, хто перебуває в небезпеці для їхнього життя і здоров’я в медичних закладах.

З іншої сторони, теперішню ситуацію в світі можна прирівняти до початку Третьої світової війни – масового знищення людства за обрàзу Бога гріхами. Я прошу священників і вірних посилено молитися у парафіях перед благословенними й одноголосно вибраними на зборах деканів іконами покровителів Коломийської єпархії. Кожна парафія і всі люди повинні щодня просити нашу Пресвяту Богородицю в іконі «Це Мати твоя» і перед іконою блаженного Миколая Чарнецького, помочі зупинити пандемію.

Висновки. «Ти священник повіки за чином Мелхіседека» (Євр.7:17) і муж молитви. Дорогі співбрати у священстві! Щиро вітаю вас із днем святого Таїнства Священства. Подих Духа Святого обновляє у ваших душах печать священства за чином Мелхіседека. Одним з головних завдань священника є підготувати з наших дітей свідомих християн, які знають і практикують Святе Письмо, а також свідомих українців, які люблять рідну мову й вільно користуються нею. Саме з них вийдуть добрі священники і християни, котрі продовжать будувати і Церкву Христову і державу Україну.

Вважаю за свій приємний обов’язок скласти щиру подяку всім священичим родинам за дар служіння і побажати світлого Воскресіння Христового, міцного здоров’я, миру та радості. Господи, допоможи кожному з нас смиренно здійснювати священичу місію силою і діянням Святого Духа!

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», візьми під опіку кожного священника разом з родиною нашої єпархії.

Господи, дай сили і мужності духовенству Коломийської єпархії якнайкраще послужити вірним наших парафій у час пандемії.

Благословення Господнє на вас!

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

16 квітня 2020 року Божого 

м. Коломия