«Щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій»

(1Кор 2,5).

Вступ. Вітаю отця Володимира – настоятеля Собору Преображення Господнього, священників, парафіян, гостей, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Українська Греко-Католицька Церква нині відзначає пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира, котрий довів, що справжню історію творять не мечем, а вибором.

І). Передісторія Володимирового хрещення народу в Київській Руси. Нині ставимо перед собою питання «Що передувало Хрещенню?». Українська Греко-Католицька Церква бере свій початок від Володимирового Хрещення, тому цей святий для нас є дуже близьким. Він походить з нашого народу і запалив світильник християнської віри, який освітлює шлях впродовж століть і ми бачимо як будувати свою рідну хату.

Християнська віра не була чимось новим для нашого народу. Маємо історичну певність, що на нашій землі вже з першого століття проповідувано Христову науку святим Климентієм Папою Римським. Він закінчив своє мучениче життя у Криму, а його мощі знаходяться у Києві, в Печерській Лаврі.

Побожне передання розповідає, що першим християнським проповідником на землях нашої держави був святий апостол Андрій Первозванний, який побував на київських горах і пророкував, що ця земля стане християнською.

В ІХ-му ст. на слов’янських землях проповідували євангельське вчення святі брати Кирило і Методій. Київський князі Аскольд і Дир ще у 867р. прийняли світло Христового Євангелія і підписували свої договори християнськими іменами.

Бабуся Володимира, княгиня Ольга, охрестилась ще у 947 р. Проте це були тільки паростки християнства. Розрослось воно на наших землях у буйне дерево і почало родити численні плоди святості, саме завдяки святому Володимиру Великому. Ось чому ми так урочисто здійснюємо його пам’ять.

ІІ). Нині Церква Христова молитовно вшановує пам’ять рівноапостольного князя Володимира Великого – хрестителя Київської Руси. Завдяки твердої волі князя Володимира Великого, люди Києва та прийняли хрещення 988 року в Дніпровських водах. Всі племена стали об’єднані в одну могутню державу однією вірою в Ісуса Христа.  Пізніше історики назвуть цю державу – Київська Русь. Церква проголосила князя Володимира рівноапостольним, а народ дав йому ім`я «Красне сонечко».

Митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про закон і благодать», називає його подібним до святого Константина Великого і прирівнює його дії до святих апостолів.

Преподобний Нестор Літописець розповів нам у книзі «Повість временних літ», як князь Володимир вибирав віру. Перед ним було три дороги: іслам, християнство та юдаїзм. Проповідники розхвалювали кожен свою віру і всі переживали  в очікуванні вибору. «Чим наповниться серце князя? В який бік схилиться життя великого народу?». Державні мужі Київської Русі дискутували з Володимиром Великим, яка віра може об’єднати різні племена і князівства у велику державу та дати їй одного і нового духа. І тут вони пригадали князю Володимиру, його  бабусю княгиню Ольгу, котра була християнкою і мудрою жінкою та стала світильником і ранньою зорею віри для нашої землі.

Серце кожної людини, а особливо князя, перебуває в руках Божих. Бог навіть через одну людину може навернути багатьох. Так сталося і з Володимиром. Адже для Бога цінний не тільки він один, а й кожна людина, адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися» (ІІ Тим. 2:4).

Колись володар вибирав за своїх підданих, натомість нині кожний вибирає сам за себе. Ангели в небі завмирають, очікуючи вибору людини. Від рішення особи звершується навернення до Бога або відхід від Господа.

Церковна традиція розповідає нам, що він кардинально змінив спосіб свого життя і з грішного та жорстокого поганина перетворився на богобоязливого християнина. Саме про нього митрополит Іларіон так казав: «Ти давав милостиню тим, що просили, одягав нагих, кормив голодних і спрагнених, помагав недужим і викупляв боржників, звільняв невільників. Твої щедроти і милостині ще й сьогодні люди згадують».

Охрестившись, князь Володимир дбає про навернення та гідне християнське життя своєї родини. Найперше охрещує своїх дванадцятьох синів в Києві при джерелі на місці, яке зараз звуть Хрещатиком. А після цього, як згадує митрополит Іларіон: «Він наказав по всій землі христитися в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа… І ні один чоловік не противився його благочестивому повелінню».

ІІІ). Питання і вибір віри – це питання істини. Істина є людська або Божа. Такий вибір може зробити сильна людина, яка справді хоче знайти правду Божу, а не людську. Саме таким був і князь Володимир.

Людська душа шукає глибини у правді Божій. Правда не у зовнішніх людських стосунках, а за словом апостола Павла, де «стовп і утвердження істини» (І Тим. 3:15), тобто у Церкві Божій. Людська душа кидається, шукає, пробує, скитається в «країні далекій», як блудний син, відчуваючи духовний голод.

Рівноапостольний князь Володимир знайшов цей «безцінний діамант» – Христа. Він змінивши своє життя, охрестившись іменем Василій, наситивши свою душу Правдою Божою. Це і є яскравим прикладом навернення людини до Бога, котра змінюється свій шлях в напрямі. Правди. Таку людину вже ніщо не зможе спокусити.

Висновки. Святий Володимир Великий вчить нині народ України шукати опору в Христовій Церкві, яка є «каменем віри». Брат Андрія Шептицького Климентій писав: «Чим вище підноситься тепер хвиля зла, тим сильніше ласка Божа дає людям відповідну їм силу до перемоги». Святий Володимир Великий, наче сонце, сяє своєю невмирущою славою, величчю і заслугами. Приклад рівноапостольного Володимира є для нас особливо повчальним. В його особі можемо спостерігати самих себе.

Все у світі швидко проминає. Отче Володимире Великий, моли Бога нині за Україну, бо вона у страждає від війни. Господи благослови Україну миром.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Котра прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» врятуй народ України і полікуй поранених, потіш страждаючих, полонених через заступництво рівноапостольного Володимира.

Нехай всемилостивий Господь вислухає молитви нашого народу і через заступництво блаженного Миколая Чарнецького зупинить війну, яка приносить щоденно біль та жах важких втрат. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії УГКЦ

м. Коломия

15 липня 2026 р. Б.