“Поки свічка мого життя горить, я маю світити, а не диміти”, — владика Василій Івасюк.

Життя — один з найбільших дарів, який Господь дає кожній людині. Разом із цим даром Бог покладає на неї певну місію, гідне сповнення якої є шляхом до Царства Божого. Шістдесят років тому Всевишній Творець привів на світ майбутнього єпископа кир Василія Івасюка, що народився у селі Дора (поблизу м. Яремча, Івано-Франківської області) у християнській родині Ілька та його дружини Параскеви.

Після закінчення середньої школи, юнак вступив до Інституту меліорації в Рівному. Саме тоді відчув поклик Господній до найбільшої і найвідповідальнішої місії — священства. Тепер про своє священиче становлення єпископ згадує, завдячуючи батькам і духовним людям, з якими мав змогу спілкуватися.

“Я часто зустрічався з сестрою Марією, вона сама була родом з Чортовця, також о. Василем Семенюком (теперішній митрополит Тернопільсько-Зборівський), який до речі має добру харизму до заохочення. Не меншу роль відіграла і література. Пригадую, коли прочитав історію України Миколи Аркаса, таку коротку, але дуже влучну, то в мене з’явилося бажання послужити нашому народові для його єдності на церковному полі”, — розповідає владика.

владика Василій з митрополитом Тернопільсько-Зборівським кир Василієм Семенюком

Спочатку хлопець відвідував підпільну семінарію, після якої продовжив вивчати теологію у Вищій духовній семінарії м. Тернопіль. Рукоположений на священника 16 серпня 1989 року. Працював у підпіллі в Тернопольській та Івано-Франківській областях.

Я не йшов ні за гроші, ні за титул, навпаки дуже добре розумів, що може з часом навіть прийдеться у в’язниці відсидіти. Але на цій священичій дорозі я завжди відчував присутність Божу. Як сьогодні пам’ятаю сказали мені посвятити пасху. В той період було дуже тяжко добиратися, бо всі на свята рушали додому. Але поїхав посвятив в Підгайцях, звідти виходжу на роздоріжжя, автобусів нема, а за моїм графіком я маю встигнути в Монастириськ. Стояло багато людей і раптом хтось махнув рукою і зупинилась машина. Я тоді був найближче до неї і швидко вскочив. Знаєте, Бог помагав з такими речами — йти певними кроками і до людей дійти”.

Душпастирський шлях майбутнього єпископа був сповнений подальшого начання в Італії, згодом служіння при Зборівській та Сокальській єпархіях. За ревність у покладених на нього обов’язках у 2003 році Папа Іван Павло ІІ ухвалив призначення о. Василя Івасюка першим Екзархом Одесько-Кримським. А вже в березні 2014 року владика Василій був призначений правлячим архиєреєм Коломийсько-Чернівецької єпархії. З 2017 року очолює Коломийську єпархію.

За весь час свого служіння владика Василій з любов’ю і пошаною до людей намагається відвідувати всі куточки Коломийської єпархії. Бути присутнім на культурних заходах, конференціях, відвідувати молодь, військових й потребуючих.  У силу своєї можливості єпископ намагається допомагати як священникам, так і вірним.

Світлина від Коломийська єпархія УГКЦ.

“Вважаю, що поки свічка мого життя горить, я маю світити, а не диміти. От тому стараюсь не тратити жодного дня, аби він собі просто так пройшов”, каже єпископ.

Тож у день, коли владика Василій дякує Богові за дар свого життя, спільно з його словами зринають до неба тисячі подячних голосів. Дорогий наш пастирю, ми хочемо, щоб Ви знали й відчували, що Ваша молитва не є одинокою. Парафіяни й духовенство Коломийської єпархії дякують Господу за дар Вашого священства та духовний провід. Нехай Всевишній благословляє Вас кріпостю духа і тіла, хай здійснюються Ваші наміри і сокровенні бажання серця!

 На многії та благії літа!

Світлина від Коломийська єпархія УГКЦ.

 

 


Новини єпархії