29 червня відбулося чергове щорічне паломництво на “Гору мучеників” з нагоди другої річниці освячення цього особливого молитовного місця, яке було проголошено відпустовим Владикою Василем (Івасюком) у 2018 році.

Вже третій рік поспіль ми йдемо на Гору Мучеників, щоб подякувати Богові за мучеників нашої землі, кров яких стала насінням для багатьох християн і є стимулом та наснагою бути вірним Богові й Католицькій Церкві. Приклад мучеників є насправді дуже цінним для всіх, адже вони є свідками віри, які витримали до кінця зберігши її.

“Гора мучеників” – це особливе місце у горах поблизу села Микуличин на Прикарпатті, яке кожного року стає більш розвиненим та притягує до себе щоразу все більше паломників. Так, саме паломників, людей, які йдуть на гору, моляться, просять прощення гріхів, сповідаються, приступають до Святих Таїнств Покаяння і Євхаристії. А ще це місце знаходиться поблизу Полонини, де паломники можуть посмакувати різного виду сири.

Ідея створення “Гори мучеників” виникла ще в 2001 році в засновника Згромадження Воплоченого Слова о. Карлоса Міґеля Буела під час його перебування в Україні, коли він брав у часть в беатифікації мученики нашої Батьківщини України. Разом з сестрами Служебницями Господа і Діви Марії з Матара чернечої родини Воплоченого Слова взявся втілити цю ідею місцевий підприємець, генерал у відставці пан Василь Яремчук. Сам день освячення місця, став по-особливому “мученицьким”, бо співпав з трагічною загибеллю сина п. Василя – Віталія.

Щоправда зведення відпустового місця українських мучеників ще триває і потребує немалих зусиль як моральних, так і фінансових.

Ідея створення такого комплексу має за ціль збудити в пам’яті вірних нашої Церкви свідомість належності до Христової Церкви. Ця вірність Церкві неодноразово в історії випробовувалася навіть мучеництвом. Мученики – це ті особи, які не зрадили Господа Бога і Святу Церкву і, навіть, віддали своє життя, пролили кров за Христа.

Церква проголосила це місце “відпустовим”спеціальним декретом Преосвященного Владики Василія, щоб, таким чином, заохотити всіх вірних християн пам’ятати про мучеників нашої Церкви. Як кажуть, хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

На даний час на горі встановлений великий Хрест та ікони Фатімського Об’явлення, яке зобразила, згідно слів с. Лукії, одна з сестер монахинь Чернечої Родини с. Марія Єдності. Є там Богородиця Фатімська, є Ангел з палаючим мечем, що закликає до Покаяння і є зображені мученики нашої землі у ХХ столітті. І є написані слова сестри Лукії: “Ми бачили зліва від Богородиці, дещо зверху, Ангела з вогняним мечем у лівій руці. Виблискуючи, з нього виходило полум’я, від якого, здавалося, загориться світ; але язики полум’я згасали при зіткненні з блиском, який Богородиці випромінювала своєю правою рукою, спрямованою до нього. Ангел, вказуючи правою рукою на землю, голосно сказав: “Покаяння! Покаяння! Покаяння!” І ми бачили у величезному світлі, яким був Бог (подібно до того, як виглядають люди, проходячи перед дзеркалом), Єпископа, одягненого у біле, “у нас було передчуття, що це Святіший Отець. Також ми бачили інших єпископів, священиків, монахів і монахинь. Вони піднімалися на стрімку гору, на вершині якої був великий Хрест з грубо обтесаного дерева, немов би з коркового дуба з корою; Святіший Отець дорогою на гору перейшов через велике напівзруйноване місто, дещо тремтячи і хитаючись, сильно обтяжений болем і жалем, молячись за душі тих, чиї тіла знаходив на своєму шляху. Вийшовши на гору, став на колінах біля Хреста. Група солдатів вистрілила в нього кулями і стрілами, і він помер. Таким же чином там померли інші єпископи, священики, монахи і монахині та віруючі – чоловіки і жінки, що належали до різних чинів та соціальних станів. Під двома раменами Хреста було двоє Ангелів, кожен з яких мав кришталеву чашу в руці, куди збирав кров мучеників і нею поливав душі, які наближалися до Бога”.

Цього дня на святому місці вкотре зібралися численні паломники, щоб спільно помолитися, взявши участь у Божественній Літургії, яку очолив о. Богдан Скірчук, декан Яремчанський. Спільно з ним півслужили: о.Григорій Чибурак з Микуличина, о. Віктор Прийдун, економ Коломийської єпархії та священики Згромадження Воплоченого Слова – о. Йосафат Бойко та о.Йосиф Попович. Проповідь виголосив о. Йосафат Бойко, ВС, закликавши присутніх бути вірними Богові і Святій Католицькій Церкві, прикладом чого були наші мученики минулого століття, про яких не маємо права забувати.

Автор: о. Йосафат Бойко, ВС