Місія України – зупинити північне зло. Інтерв’ю із отцем Василем Скрипкою

Пропонуєму інтерв’ю із священником Коломийської єпархії УГКЦ, отцем Василем Скрипкою, для інтернет-ресурсу “Галицьке слово”

Отче Василю, як ви думаєте, чому ця війна випала на долю українців?

Причиною війни завше є гріх, тобто свідомий вибір чогось недоброго, переступ закону Божого. Бог усім нам дав свобідну волю – вибирати добро чи зло. На мою думку, в цій війні українці є свого роду вибраним народом, який мусить знищити зло з півночі. Звичайно, нам важко, гинуть діти й наші захисники, але напевне в цьому є промисел Божий, що він вибрав нас задля такої місії. Україна – це нація добра, любові, розумна нація. Ще з часів Ярослава Мудрого наша держава була центром Європи, нащадки якого пустили коріння у багатьох країнах Європи. Ось тому нам і даний той розум і світло, щоб перемогти темряву, відкрити світу очі на ординське зло. Як би нам важко й боляче не було, ми наче є жертвою, щоб Європа прозріла. Ця війна не кара для українців, ні, Господь ніколи не карає. Попросту ми повинні сьогодні дуже багато молитися, щоб щирою молитвою і постом подолати цю московську навалу. Тут можна провести паралель і з життям блаженного Миколая Чарнецького. 10 років важких сталінських таборів, жорстоких допитів, але він завжди говорив, що виконує волю Божу, говорив, що все буде добре. Це дуже важко сприйняти, але нам потрібно це зробити і сказати своєму ближньому – все буде добре. Зверніть увагу, лише в Україні є стільки паломницьких місць і відпустових центрів, куди прибувають прочани заради молитви, заради розмови з Богом. Ніде у світі подібного немає. Тому Бог і вибрав нам цю особливу місію рятувати світ, який уже починає чути нас і робити певні кроки задля припинення цієї війни. Так, кроки повільні, інколи вимучені дипломатичною боротьбою, але є і ще будуть.

Як гадаєте, чому Росія за всі свої злочини минулого і цього століття не понесла суттєвої кари?

Нехай Бог судить. Все одно прийде судна пора. У нього все вчасно. Я розумію, що ми інколи хочемо виступати своєрідними суддями, вимагаємо справедливості, але нічого на землі немає, щоб не було наказаним. Все одно Бог поставить все на свої місця, ми не знаємо Божих планів. Ця війна – війна світового масштабу. Для нас нелегка, мученицька, але для світу повчальна. Я вірю, що ви, молодь, будете жити в новій епосі.

Ворога, який приніс стільки горя Україні, можна простити?

Погляньмо на Ісуса Христа. Коли його розпинали, Він говорив: «Отче, прости їм, бо не знають що роблять». Тому, звісно, як би нам важко не було, варто прощати. Навіть незважаючи на ту криваву жертву, яку ми несемо.

Неозброєним оком можна поглянути, що від початку повномасштабного вторгнення люди стали агресивнішими, зявилося більше ненависті. Як їм із цим боротися?

Читати добрі книги, а основне – молитися. Я стараюся усіх до цього заохочувати. Навіть молитися за ворогів. Не потрібно озлоблюватися. Давайте нести світло, добро, благословення, перестати боятися. Тільки так ми можемо заспокоїти дитину біля себе – самому перестати боятися. А коли зникає страх? Коли є стовідсоткова довіра Богові. Тому абстрагуймося від негативу, більше спілкуймося з родиною, Богом, близькими й даруймо один одному більше світла. Перемога лише за нами! Вірмо в це!

Спілкувалася Юлія Марцінів.

“Галицьке слово”


Новини єпархії