“Маємо багато свідчень оздоровлень дітей та дорослих у нашій церкві”, – о. Василь Скрипка

27 червня 135 років тому у прикарпатському селі Семаківці Городенківського району народився Миколай Чарнецький, єпископ УГКЦ, якого 27 червня 2001 року проголосили Блаженним. Тут він провів дитячі та юнацькі роки. Зараз у селі є невеличка нова церква Блаженного Миколая. Сюди поспішають сотні батьків, у яких хворі діти, моляться за їхнє здоров’я — і хворі одужують.

Хтось за допомогою лікарів, а в когось дивним чином зникають важкі недуги. Також люди свідчать, що, на дітей добре впливають і звуки церковного дзвону. Поважні медики такі дива не пояснюють. Зрештою чимало лікарів самі приїжджають у Семаківці помолитися за свої сили, вміння й терпіння. Та й навіть просять допомоги для своїх важкохворих пацієнтів. 

Добратися до села важко, бо дороги туди— яма на ямі. Зате, люди в селі дуже привітні, а місцевий греко-католицький парох— отець Василь Скрипка може днями розповідати про славного земляка.

Зі священиком зустрічаюся у церкві. Отець Василь пропонує перед початком розмови помолитися акафіст до Блаженного Миколая і лише згодом розповідає малознані сторінки біографії єпископа-мученика.

“Микола був найстаршим сином у родині бідних селян Олексія та Параскевії Чарнецьких. Окрім нього, в сім”ї було ще восьмеро дітей. Прикметно, що різниця між Миколою і його наймолодшим братом Іваном—21 рік. Микола народився 14 грудня 1884 року. Мати майбутнього єпископа була вихованкою місцевого священика Йосифа Каратницького. Кажуть, що Параскевія була з ромської (циганської) родини. Коли священик їхав возом у сусіднє село Михальче, то знайшов на дорозі дівчинку віком приблизно 3-4 роки. Вона майже нічого не знала про батьків, була змучена та голодна. Панотець пошкодував дитину та забрав до себе у родину. За іншою версією—мати майбутнього єпископа—сирота із родини Протоцьких, що мешкала на хуторі Білка (тепер Тернопільська область). Усі Протоцькі загинули від тифу. А мала чудом врятувалася”.

У 16 років Параскевія одружилася з Олексієм Чарнецьким, який допомагав по господарству родині священика Каратницького. Коли у молодят народився первісток Миколай, то його взяв під опіку названий дідусь-священик. Тим паче, що єдиний син отця Йосифа Каратницького Омелян, помер молодим. І всю свою любов та знання отець Йосиф віддавав малому Миколці. За кошти благодійника Микола навчався у Тлумацькій та Станіславівській (нині Івано-Франківськ) гімназіях, згодом у духовній семінарії Станіславова. На канікули приїжджав у село, допомагав батькам. За словами отця Василя, юний семінарист був флегматиком, спокійним, любив довго молитися у церкві.

У 1903 році Миколай поїхав навчатися до Риму, у 1909—його висвячують на священика. Про рідне село, батьків, велику родину та отця Каратницького Чарнецький не забував. І в Семаківцях 2 жовтня 1909 року він відправив першу Службу Божу. Донині збереглася у селі церква, де молився тоді ще отець Миколай. Зараз храм належить ПЦУ. Та православна громада не забуває про знаного земляка. Біля храму, де відправляв першу Літургію український блаженний, є капличка. На подвір’ї — старенький хрест на пам’ять про місії, організовані ще на початку минулого століття єпископом Чарнецьким. Сюди також часто приходять помолитися паломники.

“Після висвячення Миколай Чарнецький повернувся до Риму, здобув ступінь доктора богослов’я та став професором Станіславівської семінарії, – продовжує отець Скрипка.- У 1919 році він стає ченцем ордену Редемптористів. Він багато подорожує, у різних країнах наш земляк почувався, як удома, легко спілкувався з іноземцями, бо знав більше 10 мов. У 1931 році Чарнецького висвятили на єпископа. Часи були нелегкі—перша радянська окупація, Друга світова війна, заборона УГКЦ… У 1945-ому 61-річного єпископа Чарнецького заарештували та засудили до 5 років ув’язнення та трирічного заслання. Лише за рік чоловік поважного віку витримав понад 600 (!) годин допитів. У тюрмах і таборах він виконував душпастирську працю, і навіть деякі наглядачі і табірне начальство не чіпали його. Та здоров’я єпископа було украй поганим. У 1956 році його звільнинли, дуже хворого. Він повернувся до Львова. Усі думали, що Миколай Чарнецький проживе щонайбільше місяць-два, а він прожив ще три роки, висвятив 10 священиків.. Помер 2 квітня 1959 року. 27 червня 2001 року у Львові Папа Іван-Павло ІІ проголосив Миколая Чарнецького Блаженним. Його мощі знаходяться у храмі Йосафата у Львові. Частинка мощей є у селі Семаківці, у збудованій в 2004 році церкві”. 

Біля храму—невеличкий дзвін. За свідченнями паломників, звуки дзвону зцілюють переляки у дітей. Отець Василь Скрипка каже, що загалом про добрий вплив церквоних дзвонів на організм він давно знає, проте якимсь особливим храмовий дзвін не вважає.

“Молитися треба Богові, сповідатися, причащатися, робити добрі справи і старатися не грішити, – мовить отець Скрипка. -Також можна просити за заступництво святих та блаженних”.

За мить священик розповідає неймовірну історію зцілення свого нині третього сина, який народився дуже кволим. І лікарі не знали чи дитина виживе. Священик дуже молився та просив про заступництво блаженного Миколая, а ще привіз землі з могили Блаженного та поклав біля хворої дитини. Хтось буде вважати вчинок священика і батька абсурдом, але після цього дитині стало краще. Можливо так співпало, але родина Скрипок каже, що це – чудо. Сьогодні колись маленький кволий хлопчик —красивий дорослий парубок, працює журналістом.

“Маємо багато свідчень оздоровлень дітей та дорослих у нашій церкві”  – показує мені священик велику папку із десятками написаних від руки та надрукованих листів. Пишуть люди з усієї України, які видужали від різних простих і дуже складних захворювань, в тому числі й онкологічних. А ще є записи та подяки за щасливе народження здорових дітей у жінок, в яких були до і післяпологові ускладнення. Про факти чуд отець Василь Скрипка говорить багато, але дуже обережно, бо це вияв Божої сили та милосердя, а ще щирі каяття, молитви та превелика віра людей.

Щороку 26-27 червня у Семаківцях відбувається велике паломництво до храму, де є мощі Блаженного. У родинне село єпископа-мученика приїжджають тисячі людей. Також 2 квітня та 14 грудня відбуваються великі святкові Богослужіння і молитви за оздоровлення.

Автор: Сабіна Ружицька, газета “Добрий лікар”


Новини єпархії