Коли вночі у дім, квартиру, хату

Прийде Різдво, ялинка і вогні –

Згадай хоч на хвилину про солдата,

Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі

Під кулі свист і вітру коляду…

Хай спогад твій йому тамує болі,

Хай щира згадка піднімає дух,

Бо в цьогорічнім році щастя й туга

Змішались в датах, цифрах, іменах…

Яке ж Різдво без батька, сина, друга…

Які ж свята, коли іде війна.

І в час, коли годинник цокне в тиші

Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…

Не говори тостів хвалебно-пишних,

А помолись за мертвих і живих.

Коли ти сядеш за різдвяний стіл,

Щоби спожити ці дари Господні,

Згадай за тих, хто в люту заметіль

Орду московську стримує на Сході

Молись за них і їхніх матерів,

Чия кутя окроплена сльозами,

За діточок, що звуть своїх батьків,

Припавши до заплаканої мами.

Прохай у Бога ворога спинить,

Щоби Він “Гради” замовчати змусив,

І воїни відчули б хоч на мить

Великий день народження Ісуса.

Автор: Михайло Плосковітов