Віра, любов і прощення є чимось таким, що людині дається Богом. Цього не можна додати на рівні законів. Україна буде християнською настільки, настільки українці будуть християнами зсередити.

Натомість в нашій країні люди, які себе публічно називають християнами, живуть за протилежними цінностями. Через це страждають інші люди. Вони не можуть зрозуміти, як людина, що називає себе християнином, краде, бере хабарі, замовляє вбивства.Коли мова йде про справи, пов’язані з легалізацією чи рівноправністю гомосексуальних та гетеросексуальних зв’язків, то тут не потрібно бути священиком чи християнином. Мене це обурює вже як людину. Бо союз між чоловіком і жінкою закладений Богом з природи. Все інше – поза межами того, що ми називаємо природнім. На мою думку, зараз в Україні ніхто нікого не утискає, навіть якщо хтось живе гріховним життям. На землі за гріх не карають. Сама людина карає себе за це, бо вона відходить від Бога.

Я переконаний, що не тільки з погляду Біблії, а й в плані природного права є одна істина: все, що йде проти природи, призводить до знищення. Відповідно, якщо хтось намагається легалізувати будь-які зв’язки, крім між чоловіком та жінкою, він посягає на майбутнє людства. Я не розумію, як це так: коли багато людей живе у бідності, триває війна – ні з того, ні з сього головною подією в Україні має стати проведення маршу ЛГБТ. Для чого це робиться? Якщо йдеться про боротьбу за рівноправність, то я перший за те, щоб була рівність. Але рівності не може бути між звичайною сім’єю та тією, що нам хочуть нав’язати. Бо не можна ставити рівноправність між водою та вогнем, між холодом і теплом. Це зовсім різні поняття.

У цій ситуації я почуваюся таким, якого намагаються  переконати у чомусь іншому, мені силою насаджують якусь диктатуру, яку я повинен прийняти. А якщо я буду проти – це означатиме, що мене треба буде карати якимись законами. У мене є питання: якщо вони такі толерантні, то чому так агресивно насаджують і пропагують гомосексуальні зв’язки? Доходить вже до дурості: європейські політики звертаються до українських, щоб ті взяли участь у парадах. Я 15 років прожив у Європі. Тепер часто туди їжджу по справах. Хіба ці європейці не мають чим зайнятись у себе? Хіба ці політики не бачать дітей, які гинуть на Донбасі? Хіба на бачать хворих, які через брак лікування, бідність просто помирають, не дочекавшись допомоги в Україні? Те, що вони роблять – це свідоме знищення традиційної сім’ї. Я як священик ніколи не зможу погодитись з тим, що гріх виставляється, як чеснота, і це всюди рекламується.