20 вересня до с. Микуличина завітав преосвященний владика Василій Івасюк із пастирським візитом до парафії Пресвятої Трійці. Урочистості розпочалися із зустрічі дітей та парафіян із владикою на подвір’ї храму. Отець-настоятель Григорій Чиборак запросив архиєрея очолити Божественну Літургію.

На Літургії владиці співслужили: о. Григорій Чиборак, настоятель парафії; о. Богдан Скірчук, протопресвітер Яремчанський; о. Юрій Попович, сотрудник парафії; диякон Максим Федюк та інше духовенство.

У спільній молитві єдналися парафіяни, гості, молодь та сестри Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Серед яких були: с. Софія Лебедович — генеральна настоятелька; с. Боніфатія Дяків — генеральна заступниця; с. Петра Січакова — генеральна дорадниця; с. Розалія Паращук — генеральна дорадниця; с. Магдалина Ожанська — провінційна настоятелька, у Польщі; с. Наталія Маціна — провінційна економка, у Польщі; с. Розанджела де Мело Кампаньяро — провінційна настоятелька, у Бразилії; с. Марілде Козар — провінційна економка, у Бразилії; с. Еліяне Ільницька — провінційна настоятелька, у США; с. Дженес Солюк; с. Єремія Годісь — провінційна настоятелька, у Сербії; с. Христофора Буштин — провінційна настоятелька, у Україні; с. Вероніка Хитра — провінційна економка, у Україні.

У своїй проповіді владика Василій роздумував над євангельською притчею про таланти, наголошуючи, що вона є притчею про довіру.

“Нинішня притча про таланти — це притча про довіру. Господар — це Бог, котрий роздав своїм слугам таланти: одному п’ять, другому два, а третьому один — і вирушив у своїх справах. Він по-справжньому довіряє слугам. Будь-який господар чудово розуміє, що слуги, отримавши такі кошти у свої руки, могли зникнути й почати життя забезпеченої людини в іншій частині світу, де ніхто б їх не знайшов. Однак господар розуміє цей ризик і все ж таки з довірою дає свої таланти слугам.

Бог довірив Адамові та Єві прекрасний Едем і свободу. Довіра — це прояв любові, а “Бог є любов” (Ів. 4:16). Він завжди любить, навіть тоді, коли люди нехтують цією довірою».

Владика зазначив, що притча має алегоричний характер, а талант у розумінні Святих Отців — це дар, який людина отримує від Бога.

“Святі Отці розуміють під талантом дари людини. Це можуть бути природні таланти і дари, отримані через Таїнства Церкви. Святий Іван Золотоустий розуміє під талантами все, що дано людині: “те, що перебуває у владі кожного, — або заступництво, або маєток, або вчительство, або щось подібне”. У будь-якому випадку таланти — це конкретні здібності та можливості від Бога і їхнє мудре використання”.

Владика Василій наголосив, що отримані від Бога дари покликані не лише зберігатися, але й примножуватися та служити ближнім.

«Хтось має дар утіхи — той повинен утішати сумних. Хтось має дар учителя — той має навчати інших. І так далі» (пор. 1 Кор. 14).

Після Літургії владика подякував парафіянам, зокрема родинам військовослужбовців, які нині служать, а також тим, хто проходить реабілітацію. Архиєрей також висловив вдячність хористам за старанність і гарний спів та побажав усім Божого благословення, здоров’я і многії та благії літа.

Отець Григорій Чиборак подякував владиці Василію за пастирський візит, любов до цього краю та постійну готовність відвідувати парафію. Окремо парох висловив вдячність духовенству, сестрам Служебницям, братству, хористам та всім парафіянам, які долучилися до підготовки урочистостей.

До присутніх також звернулася генеральна настоятелька Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії с. Софія Лебедович:

«Для нас це дуже велика подія — повернення монастиря. Я щиро дякую, що можу тут бути з вами і молитися. Для нас це велика історія. Тут був блаженний Григорій Хомишин, тут була наша блаженна Йосафата.Тому я вам щиро дякую за те, що нас приймаєте. Моліться за нас, щоб ми могли багато тут зробити для Божого Царства, щоб Ісус був прославлений».

Після Літургії духовенство та парафіяни процесійно вирушили до монастиря Сестер Служебниць. На подвір’ї монастиря їх зустріли, вірні, діти, та сестри з СНДМ. Вітання супроводжувалися віршами, старовинними піснями та грою на народних інструментах.

У монастирі владика Василій Івасюк очолив спільну молитву у співслужінні владики Миколая Семенишина єпископа-помічника Івано-Франківської архиєпархії, о. Богдана Скірчука, протопресвітера Яремчанського, о. м. Богдана Іванюка, пароха Делятина, диякона Максима Федюка та численного духовенства УГКЦ. У молитві також єдналося монашество Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Після Молебню відбувся чин освячення води, а також освячення монастиря та престолу каплиці монастиря.

У своєму слові владика Василій зазначив:

«Нині освячуємо будинки і територію жіночого монастиря Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у селищі Микуличині. Цю будівлю і це місце колись придбав митрополит Андрей Шептицький і завдяки історичним архівним документам та відповідним рішенням ця власність повернулася сестрам-монахиням. Це стало можливим завдяки чинному законодавству та людям, які сприяли відновленню історичної справедливості».

Владика Василій висловив подяку Богові за повернення історичного монастиря його законним власникам, а також усім, хто долучився до цього процесу:

«Сьогодні складаємо подяку Богові за повернення історичного монастиря його законним власникам. Дякую отцю-студиту ієромонаху студиту, Юстину Бойко, отцю Богдану Скірчуку — протопресвітеруЯремчанському, а також усім учасникам слухань із Дори, Яремча, Ямної та Микуличина і родинам військових за участь та свідому громадянську позицію на зборах, що відбулися в Яремчанському будинку культури. Дякую всім добродіям, жертводавцям і людям доброї волі, котрі своєю працею долучилися до встановлення історичної справедливості. Ваша присутність нині для монахинь Сестер Служебниць є дуже важливою, бо ви розділяєте з ними вдячність і радість. Просимо у Бога благословення не тільки для Микуличина, але й для всього Карпатського краю».

Звертаючись до сестер, владика Василій наголосив на важливості їхнього служіння в сучасних умовах:

«Дорогі сестри, ви розпочинаєте це відповідальне служіння в нелегкий час. Наші люди, зранені війною, шукають у спільнотах Сестер Служебниць острівці добра й любові, де їх вислухають, потішать та підтримають. Коли людина чує від богопосвячених осіб: “Ми молимося за вас”, тоді вона отримує запевнення, що її біль не забутий, і надію, що Бог є з нею. Своє служіння ви розпочинаєте у 2026 році. Цей монастир перебуває під покровом блаженної сестри-служебниці Тарсикії Мацьків. Місійна присутність у селищі Микуличині має перерости у працю з дітьми та молоддю, спільну молитву, катехизацію, а також відвідування українських родин, щоб підтримувати їхню віру та відновлювати зв’язок із Церквою.

Одне з головних завдань вашої місії — допомогти отцю Григорію об’єднувати людей, які живуть у Микуличині, любов’ю до Бога та України. На першому місці має бути праця з християнськими родинами. Ви перебуваєте на парафії, де отець Григорій має допомагати вам, а ви — йому у справі духовного розвитку громади.

Запрошуйте людей знайомитися з Богом через ваш монастир. Оскільки ви знаходитеся в центрі розвитку туристичного та підприємницького життя, дуже необхідно людям показувати дорогу до храму, щоб вони знаходили Бога, а не лише бізнес. Люди мають відчути, що монахині знаходяться поруч із ними та показують їм дорогу до Церкви. Щиро бажаю вам якнайчастіше чути у відповідь: «Дякуємо вам за молитву, бо ви допомогли нам покаятися і знайти Бога».

Окремою частиною події стало зачитання та вручення с. Христофорі Буштин двох декретів владики Василія Івасюка. Першим декретом архиєрей, відповідно до приписів кан. 509 Кодексу Канонів Східних Церков та на прохання провінційної настоятельки с. Христофори Буштин, благословив заснування Відновленого Монастиря Преподобномучениці Тарсикії Мацьків у Микуличині Провінції Співстраждання Матері Божої Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії Української Греко-Католицької Церкви за адресою: с. Микуличин, вул. Грушевського, 92. Другим декретом владика Василій благословив освячення богослужбової каплиці Преподобномучениці Тарсикії Мацьків для спільноти сестер монастиря в Микуличині та зовнішньої каплиці святого Миколая в с. Микуличині Яремчанського протопресвітеріату.

Далі зі словом звернулася генеральна настоятелька Згромадження с. Софія Лебедович. Вона зазначила, що повернення Сестер Служебниць до Микуличина є здійсненням давньої мрії та важливою подією для всього Згромадження:

«Те, про що колись можна було тільки мріяти, сьогодні стало дійсністю для нас. Ми знову, сестри-служебниці, у Микуличині. Для мене це має особливе значення. Я жила у Варшаві з с. Лаврентією Бойчук, яка була тут. Вона згадувала це місце, людей, дітей, захоронку, яку провадила, і людей, до яких ставилася з великою любов’ю. Коли вона говорила, я бачила, наскільки глибоко для неї було це місце. Я не могла подумати, що одного дня стоятиму тут і братиму участь у цій великій події.

Для Бога немає нічого неможливого. Микуличин — це не тільки будинок. Це місце, у якому збереглася історія нашого Згромадження. Це місце пам’ятає дитячий сміх, сльози і любов. Потім настав час, коли це було перервано, але Бог не забув Микуличин, не забув молитви сестер і людей. І сьогодні ми бачимо: Божа пам’ять сильніша за людське забуття.
Тому сьогодні наша відповідь — це подяка Богові за повернення монастиря, нашим сестрам — провінційним настоятелькам, які не втрачали надії, зверталися і наполегливо шукали можливості повернення цього монастиря, усім людям, які підтримували нас і не дали згаснути надії.

Дякую отцям, духовенству та всім, хто спричинився до повернення цього монастиря. Особливо хочу подякувати отцю Юстину. Дякую отцеві-пароху за співпрацю та підготовку цього торжества. Дякую вам, дорогий владико, від імені всього Згромадження і висловлюю вдячність за вашу батьківську підтримку і турботу».

«Просімо Господа про нові покликання, про молодих дівчат, які, почувши Його голос, скажуть: “Ось я, Господи, пошли мене”.
С. Софія Лебедович також передала провінційній настоятельці ікону блаженної сестри Тарсикії Мацьків — покровительки монастиря.

«Дорога сестро, Христова провінційна настоятелько, хочемо подарувати вам ікону блаженної Тарсикії, покровительки цього монастиря. Нехай вона випрошує у Господа мужність та готовність жертвувати себе для інших».

Для монастиря також були передані богослужбові дари — дискос, чаша та фелон, які мають нагадувати про те, що центром монастирського життя є Христос.

До присутніх також звернувся п. Олександр Сич: «На все воля Божа, лише люди в її руках є інструментами, які у потрібний момент натиснули правильну кнопку. Бажаю процвітання монастирю, щоб він існував, служив Господу Богу та українській спільноті, не забуваючи про громаду».

На завершення всі спільно зробили пам’ятну та історичну світлину.

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ

Світлини: піддиякон Микола Брунь