13 листопада 2025 року, у Відпустовому центрі «Богородична Святиня» с. Товмачик, відбулися молитовні чування та Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський. Цього місяця проща була організована для вірних Тлумацького та Обертинського протопресвітеріатів.

Під час Богослужіння Архиєреєві співслужили: о. Іван Тиханський, адміністратор Відпустового центру «Богородична Святиня»; о. мітрат Павло Дутчак, протопресвітер Тлумацький; о. Володимир Барновський, протопресвітер Обертинський; численні священнослужителі деканатів та диякон Віктор Шабадас.

У своєму душпастирському слові владика Василій наголосив на постаті Івана Золотоустого:

«Сьогодні маю благодать очолювати Божественну Літургію на прощі до Пресвятої Богородиці у Товмачику і промовити до вас науку. Цей день для нас є дуже важливим, бо пригадує доброго пастиря Івана Золотоустого. Він народився в четвертому столітті. Його метою було привести якнайбільше людей до Бога завдяки своїм проповідям «душехвата». Його улюбленою справою було опікуватися бідними, вдовицями, мандрівниками, ув’язненими. Він у своїх проповідях переконував людей прийняти християнство, сміливо викривав гріховні вади тогочасного суспільства і не укладав жодної угоди з Пеклом. Цікаво те, що його слова ніколи не розходилися з його поведінкою; він сам, займаючи високий уряд, жив дуже скромно і не любив розкішного життя. Він будував лікарні і будинки та переконував багатих людей чинити справи милосердя. 

Проповіді виголошені Золотоустим зробили його ворогом імператорської родини. В 403 році було вирішено його стратити, але страту замінили вигнанням в Малу Вірменію. В цей же день в м. Константинополі сталася сильна пожежа: згорів Софіївський собор, сенат і багато будинків. У жовтні того ж року померла імператриця Євдоксія. І всі побачили в цих подіях покарання Боже. У вигнанні свт. Золотоустий перебував три роки. Хвороби і важкі умови в дорозі на заслання, сильно підірвали його здоров’я і він причастившись Святих Тайн зі словами «Слава Богу за все!» відійшов до Господа 407 року. А в 438 році мощі святителя повернули в м. Константинополь. Відкривши труну, тіло святителя знайшли нетлінним і від нього виходили пахощі. Припавши до гробу, імператор Феодосій ІІ зі сльозами на очах просив пробачити його матір Євдоксію, яка засудила його на страждання».

На завершення владика Василій наголосив:

«Навчімося від св. Івана Золотоустого терпеливості і доброти, любити ближнього. Звернімо наші думки до цього великого святого і слухаймо проповідників, бо вони дбають про душі ваші. Люди пам’ятайте, що: справжня сила у єдності, справжня любов – у самопожертві, справжня довіра у дії. «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт. 18:20). Де Господній Дух там і воля, і правда, і свобода та любов Божа. Де немає любові там все мертве. Нехай вогонь Божої любові впаде у наше серце, щоб ми були здатні любити навіть своїх ворогів».

Після Божественної Літургії єпарх Коломийський висловив вдячність численним прочанам, які прибули на прощу до Товмачика. Владика згадав світлої пам’яті митрофорного протоієрея о. Івана Бойка, довголітнього пароха с. Красна, який збудував біля джерела церкву. Відтак Архиєрей подякував за молитовну присутність вірянам Тлумацького та Обертинського протопресвітеріатів, а також пароху відпустового центру, захисникам і захисницям, які боронять Україну, та побажав усім многая літа.

В свою чергу парох відпустового центру звернувся зі словами вдячності до архиєрея: “Дорогий наш владико від імені всіх нас паломників, священників нас тут присутніх, складаємо щиру подяку вам за ваш добрий труд, сьогодні ми вшановуємо великого вчителя церкви Івана Золотоустого, який названий Золотоустим через його красномовність, через своє слово яке він сіяв прикликав до Господа Бога. Сьогодні ви, владико, є тим батьком, тим “Золотоустим” нашої Коломийської єпархії, який невпинно трудиться, молиться і дбає про добробут кожного Божого храму, а особливо — про розвиток нашого Відпустового центру. Дякуємо вам за те, що сьогодні сієте Боже слово в Божій любові, Божому милосерді й опіці над кожним із нас». Після цих слів священник побажав владиці многих і благих літ.

Після подяк Владика закликав всіх до молитви за воїнів тих які захищають нас, тих які в полоні, та віднайдення зниклих безвісти воїнів. Опісля єпископ Василій помолився молитви на оздоровлення, а потім священники поблагословили людей мируванням. На завершення владика здійснив Чин малого освячення води.

Стаття та світлини: піддиякон Микола Косюк