«Покликані Богом служити Христовій Церкві й Україні»

«Хай воскресне Бог і розбіжаться вороги його»

(Пасхальна Утреня).

Найперше в день святої Анни дозвольте мені від усього серця привітати всіх людей, котрі були учасниками і свідками життя Переслідуваної Церкви. Усіх вас, які приїхали, щоби бути сьогодні разом з нами, сердечно і щиро вітаю!

Нині, в 30-річницю виходу УГКЦ з підпілля, треба згадати тих, котрі вже відійшли до вічності, а саме: Владика Софрон Дмитерко, владика Юліан Вороновський, митрополит Володимир Стернюк, владика Павло Василик, отець-монах студит із Дори Порфирій Чучман, о.студита Мирона Деренюка, отця-мітрата Михаїла Косила, отця монаха василіянина Шуплата, о.Іван Качанюк, о.Василь Івасюк, сестру монахиню Василіянку Марійку з Чортовця і багато інших. З кожним днем історія нас віддаляє від того періоду, відходять з життя очевидці переслідувань, втрачаються історичні відомості, забуваються непересічні особи. Життя Переслідуваної Церкви для багатьох людей у теперішний час стає «легкою» сторінкою в історії України, тому що їх воно не торкнулося і цим мало хто цікавиться. Нинішний час більше уваги звертає людей на споживацьку культуру.

Рівночасно хочемо відзначити тих небагатьох, котрі ризикуючи своїм життям йшли дорогою мучеників з нашого краю: теперішний Глава і Батько УГКЦ – Святослав Шевчук, митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк, о. мітрат Богдан Іванюк, о.Петро Голіней, о.Богдан Чибурак, та багато інших.

Ці люди пішли за своїм покликання і на них справдилися слова Христові з Євангелія від Матея. «Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться. А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий» (Мт.10:16-23).

Отець-мітрат Михайло пройшов цей складний життєвий шлях, описаний в Євангелію від Матея разом зі своїми учнями. Віддаємо йому шану за мужність створити Підпільну Духовну семінарію, вихованих чимало ревних священників. Учнями цієї семінарії були митрополит Василь Семенюк. Ці духовні люди будують Церкву і віддають своє життя за Україну. Світлої пам’яті священник Михайло Косило, як добрий батько для своїх духовних дітей і для людей доброї волі залишив унікальний скарб у віршах, котрі видали двома окремими збірками його учні «З тобою Ісусе».

В існування такого дуже складного періоду в Радянському Союзі дуже важко повірити. В’язнями сумління ставали люди за можливість молитися, ходити до храму, навчати дітей катехизму, любити свій народ, брати шлюби, хрестити дітей, відспівувати померлих, тримати в хаті ікони, носити на грудях хрестик – за все це та багато іншого суворо переслідувалось радянським законом СРСР. Хоча згідно Конституції говорилось перед цілим світом про свободу совісті. Насправді так не було, тому що головною метою режиму комуністів і соціалістів було перемогти Бога. Розмови про мир у всьому світі, добробут людей, дружбу між народами, братерство, пролетарі всіх країн єднайтесь і багато чого іншого були другорядними. Переслідування було настільки великим, що деякі партійні люди обіцяли на словах показати всьому світові в 70-х роках минулого століття останнього попа в Радянському Союзі.

Христос їм нагадав сувору правду, що він є тим Каменем. Камінь-Христос на кого впаде, того роздавить, а хто на Нього впаде, той розіб’ється. І тому якраз і не стало безбожної держави. Це є добрим нагадуванням теперішнім людям і владі, як віруючим так і не віруючим, а особливо байдужим, що своє життя треба будувати на Христовому камені віри і тоді буде перемога.

«Хай воскресне Бог і розбіжаться вороги його». У такій ситуації розбігтися ворогам та уникнути майбутніх переслідувань допоможе лише посилена молитва, благання про Божу милість і Божу благодать над українським народом. У руках короткої і щирої молитви лежить майбутнє наших дітей та України. Митрополит Андрей Шептицький у 1941 році сказав: «Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі є змінити себе».

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, заради мученичого життя нашого духовенства і вірних, благослови Україну духовним розвитком.

Господи, прийми жертву вірних Переслідуваної Церкви і благослови наш народ ревними духовними і молодими покликаннями будувати справедливу Україну на фундаменті Божої любові. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

22 грудня 2019 року Божого

м. Яремче