У царстві Твоїм, коли прийдеш Господи,

пом’яни усопшого Миколу.

Вступ. Дорогі брати і сестри, жалібна громадо, опечалена ближча і дальша родино новопреставленого Миколи Стефанюка. Слава Ісусу Христу.

І). Життя коротке, а тому не відкладай все на потім чи пізніше. Люди завжди кудись спішать і кажуть потім поспілкуємося з тобою по телефону та побачимося. Хтось хоче розповісти щось цікаве і потім піти до сповіді та пізніше обіцяє ходити кожної неділі до храму. З багатьма людьми ми хотіли зустрітися, а вони вже відійшли у кращі світи. Тому спішіть виконувати справи негайно, пам’ятаючи, що власником чàсу є Господь. Діти виростають і пізніше стають самі батьками, а потім батьки  стають спогадами, бо їхнє життя забирає смерть. Тому не відкладай справи на потім, а зроби їх сьогодні. Продовжуй активне життя у гармонії і мирі з Богом та людьми, бо час невмолимо втікає.

Життя сучасної людини переповнюють хвороби та страждання, але ніщо її так не жахає як смерть. Смерть безжально перериває життя та приводить душу людини перед Божий престіл. Сумне обличчя появляється у більшості людей при згадці про смерть, бо тоді переходимо у вічне життя.

ІІ). «Роки летять, немов лелеки» («Ти не дзвони» – М. Мозговий). Ось так швидко пробігли 70 років життя Миколи Стефанюка, як стрімка вода у р.Прут. Дня 02 листопада 2020 року Господь покликав його до себе у вічність. Тому нині всіх нас зібрали гори Карпати у присілку Переніс, з причини смерті нашого односельчанина. Микола Дмитрович був доброю, жартівливою і віруючою людиною та ходив до храму св. Володимира.

Сьогодні очі місцевої Церкви є скеровані на тіло покійного Миколи Штефанюка, котрий жив і працював у серці Карпат. Напевно до нього відносяться чудові слова «Щоб летів на вільних крилах У широкі полонини І приніс до ранку квіти» з пісні Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори». Ось такими словами він прощається зі своєю дружиною, дітьми, зятями, онуками і всіма друзями та родиною ближчою і дальшою. Прощання з родиною…. Микола, здається не помер і не прощається, а пішов на полонину у далекі гори, «де смерічок, ген, розмай» («Край» М.Мозговий) і скоро повернеться. Однак інша пісня Володимира Івасюка під назвою «Жовтий лист» каже для нас сумну правду «Не знаю я, чи знов сюди прийду».

Пресвята Богородице випроси милосердя у свого Сина Ісуса Христа для покійного.

У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни новопреставленого Миколу, Господи.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

5 листопада 2020 року Божого

с. Дора