Христос Воскрес!  Воістину Воскрес!

“Найбільша ціль життя людини –

Бути з Богом. Зустрінемося на небі”

(о.Іван Качанюк)

Вступ. Знати, що Христос помер – це історія. Вірити, що Христос помер за мене – це спасіння. Отже, ми маємо вічне життя.

І). Покликання бути з Богом – найбільша ціль життя людини. Народився Іван Качанюк дня 13 березня 1961 року у с.Лісна Тарновиця Надвірнянського району у багатодітній сім’ї. Закінчив середню школу і здобув фах будівельника у Надвірнянському профтехучилищі. Однак, молодий юнак у 1980 році вирішив присвятити своє життя служінню Церкві й Українському народові. У 1980 році починає своє навчання у підпільній семінарії під проводом о.Михайла Косила в м.Яремче (Дора) і в цьому посприяла родичка єпископа Симеона Лукача – Марія Ментинська. Любов до історичної літератури майбутньому священикові прищепив Федір Ковтун, мешканець рідного села.

Дня 1 травня 1985 року в домі владики Софрона Дмитерка у Коломиї отримав дияконські свячення. Дня 17 лютого 1986 року в домі о.Івана Бойка у.Яремча (Ямна) отримав ієрейські свячення з рук владики мученика Софрона Дмитерка. Під час навчання і служіння працював будівельником та оператором котельні. У 1993 по 1996 роки навчався у ІФТК Духовному Інституті й отримав диплом богослова та викладача релігієзнавства. У 1996 по 2001 роки навчався у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника й отримав повну вищу освіту за спкціальністю «Історія» та здобув кваліфікацію історика викладача. У 2004 по 2007 роки навчався у Варшавському Папському Вищому Теологічному Університеті здобув науковий ступінь «Магістр Богослов’я».

У часи підпілля о.Іван обслуговував вірних таких міст і сіл: м.Надвірна, Делятині, Яремче, Стримба, Парище, Перерісль, Цуцилів, Лоїва, Заріччя, Білі і Чорні Ослави, Микуличин, Вижній і Нижній Березів, Космач, Ланчин, Цуцилів, Стримба, Пнів, Пасічна, Яблуниця, Вороненка, Пільна Тарновиця, Лазівщина (Закарпаття), Магдаліївці, Підволочиськ і Скалат, що на Тернопільщині.

У 1989 році, коли УГКЦ вийшла з підпілля, о.Іван обслуговував Фитьків, Чернівці, Камінна, Перерісль, Назавизів, Парище.

До 2014 року був призначений деканом Тисменичаським, а з 2014-2015 роки – деканом Надвірнянським. Після тривалої і важкої хвороби та неустанної боротьби з недугою на 59 році життя дня 1 травня 2019 року відійшов до вічності о.Іван Качанюк. Він був парохом храму св.Параскеви у с.Фитьків Тисменичацького деканату з 1989 року аж по день смерті 1 травня 2019 року. Небесний Отець покликав ревного душпастиря до Воскресної Трапези. Він завершив своє земне паломництво і став перед престолом Божим зі звітом за своє земне життя.

Отець Іван до останніх днів свого життя активно працював на благо парафії і Церкви. У парафіяльному будинку розміщені два музеї: Етнографічний і Підпільної Переслідуваної Церкви, створені разом з отцем Миколою Григоруком. Ці музеї стали свідками в теперішньому часі і передають нащадкам унікальну спадщину наших талановитих предків та солідну експозицію історії поневоленої УГКЦ у нашому краї в часи Радянського Союзу. Також о.Іван був духовним натхненником художньо-документального фільму «Евакуйовані назавжди». Тому померлий каже до нас нині: цінуйте все, що маєте, бо цього завтра може вже не бути!

ІІ). «Бути з Богом. Зустрінемося на небі». Пам’ятайте з якої темряви спас нас Христос і рятує кожного дня, тому не соромтеся прославляти його Воскресіння! Кожна смерть і подія у Бога проходять вчасно. Тому навчіться молитися, працювати і терпеливо чекати. Приклад. Кожному хто народився, призначено власними ділами скласти ікону Бога Живого у своїй душі. Всі добрі і злі вчинки стають матеріалами, придбаними за життя і складеними у певному порядку самою людиною. Одиноке, чого ми не знаємо, скільки нам відведено на все це часу. Час закінчується подібно до терміну, відведеного на здачі екзаменів. І далі потрібно показувати виконану роботу Богові Творцеві. Тоді ми кажемо – людина померла.

Отець Іван добре виконав свою роботу, пройшовши підпілля й отримав можливість служити в УГКЦ за часів Незалежної України. Він не помер, а поніс до свого вічного дому ікону Спасителя, викладену своїми молитвами, добрими ділами і ревною парафіяльною працею. Після смерті до гробу нічого не можемо взяти чи покласти, бо там кишень немає; все, що назбирав у душі за життя з тим і будеш лежати.

Висновки. «І тим, що в гробах життя дарував». Передаю співчуття Блаженнішого Святослава родині померлого отця Івана Качанюка. Покійний прослужив тридцять чотири роки священиком і був прекрасною духовною, щедрою, мудрою і доброю людиною. Покинувши цей світ у світлий тиждень, прилучився до вічної воскресної Трапези Небесного Отця. Відомим висловом о.Івана Качанюка було: «Найбільша ціль життя людини – бути з Богом. Зустрінемося на небі».

У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю новопреставленого пресвітера о.Івана Качанюка. Господь прийми душу слуги Твого Івана в оселі праведників, бо він може сміливо повторити молитву праведного Симеона: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі» (Лк.2:29).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, випроси йому прощення гріхів свідомих і не свідомих перед Спасителем.

Господи Милосердний, даруй покійному вічний упокій у Царстві Небесному! Нехай земля буде йому пухом, а пам’ять світлою і вічною. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

3 травня 2019 року Божого

с.Фитьків