Привітальне слово владики Василія Івасюка з нагоди дня народження о.Олега Ткачука

«Благослови, душе моя, Господа

і не забувай усіх добродійств його ніколи»

(Пс.103:2).

Вступ. День народження – це час подяки, коли з’явилася на світ дитинка і від цього починається відлік віку цієї людини. У Вашому народженні, отче Олеже, брало участь троє: тато і мама дали тіло, а Бог сказав своє слово і дав безсмертну душу, яка прикрашує Ваше тіло.

І). День народження — це особливе свято. В дитинстві ми нетерпляче і з радістю чекаємо цього дня, а рік триває довго-довго і такі бажані іменини все ще не наступають. З кожним роком час починає бігти швидше і швидше та набирає швидкості так, наче м’яч згори починає котитися. З віком, роки пробігають так швидко, як сторінки в книзі, яку ми побіжно перегортаємо. Дні народження з кожним роком біжать ще швидше і ми блискавично дорослішаємо. Роки пролітають мимо нас з такою швидкістю, як події за вікном швидкого поїзда і ми не встигаємо розгледіти щось важливе на сторінках книги під назвою Життя.

Кожна людина відзначає цей день так, як вважає за потрібне. Благослови Господи життя отця Олега, котрий висловлює молитовну вдячність Богові за ще один прожитий рік. Він просить Бога благословити своїх батьків, котрі дали йому життя, а Господь покликав його з небуття служити Церкві Христовій. Щиро помоліться за своїх тата і маму, за хресних батьків, а також за тих, хто відійшов до вічності з родини і духовних осіб, котрі Вас формували як людину і священика. У цей день служимо подячну Божественну Літургію за дар життя отця Олега, знаходячи радість в Євхаристії із запрошеним духовенством і друзями.

Отець Олег немає якихось особливих переваг. Він має один привілей і дає приклад кожному священикові – бути слугою своїм парафіянам і кожному християнину всі 24 години на добу і 7 днів по 24 години на тиждень. Він немає вихідних днів і до храму спішить тоді, коли немає настрою, коли приходять проблеми, коли щось болить і за будь-якої погоди «Іде до храму служити!». Служіння вимагає сам Христос словами, зверненими до апостолів на тайній Вечері: «Це робіть на мій спомин» (І Кор.11:24).

ІІ). Отче Олеже, «І не забувай усіх добродійств» (Пс.103:2) Господа ніколи. Всесвітлійший отець Олег 1965 року народився у с.Нижній Вербіж у сім’ї Петра і Параскеви з роду Чернецьких. У 1973 році пішов вчитися до першого класу й успішно закінчив школу. У 1981 році поступив до МПТУ № 10 в Коломиї. Працював в Коломийському об’єднанні металовиробів до 1988 року.

Дня 29 лютого 1988 року був зареєстрований дяком у храмі «Параскеви» с. Сопів. У 1990 році поступив до ІФТКДІ, котрий закінчив у 1995 році з кваліфікацією богослова та викладача релігієзнавства. Дня 25 листопада 1994 року був висвячений владикою Павлом Василиком у храмі Йосафата на піддиякона, а дня 25 грудня цього ж року був висвячений на диякона у кафедральному соборі Михаїла у Коломиї. Дня 25 квітня 1995 року владикою Павлом було уділено ієрейські свячення у Сопові. Призначений служити у Княждворі і Сопові, де успішно служить і до цього часу.

Хочеться подякувати отцю Олегу за приклад вірності Церкві й Україні. Отець постійно вже 32 роки збирає людей і пішки ходить до Зарваниці. Жертовність отця Олега пізнаємо з добрих діл, а саме: заснував парафію у с. Княждворі і давав свої кошти на будівництво храму. У родинне село Нижній Вербіж купив і встановив дерев’яну церкву із с.Поляниця, де сьогодні служить о.Михайло Дзюба. Отець Олег любить, шанує і практикує народні та церковні традиції, добре знає людей і кожне село. Один автор про це пише так: «Не соромтесь того, що є наше, не цурайтесь звичаїв своїх. Вмерти, а не здатись, було б радше, чим, зректись свого на сміх і гріх» (Автор невідомий).

Відповідальність отця Олега є дуже велика і тому він подібно до купця, котрий знайшов і придбав своїми ділами милосердя дорогоцінний жемчуг – Ісуса Христа, тобто другим Христом. Втримати цей дорогоцінний Камінь у своєму житті і не дати гріхові витіснити Ісуса зі своєї душі – це боротьба між добром і злом, тобто справжнє мучеництво. Пам’ятайте, що багатство людини не вимірюється грошима, котрі у вас є, воно вимірюється тими речами, які за гроші не купиш.

ІІІ). Служіння душпастиря – це дорога мучеників. Священик має завжди дбати за єдність Христової Церкви і при потребі бути готовим стати мучеником за віру. Блаженний отець Омелян Ковч є взірцем практичної любові і служіння для нашого духовенства, в часі війни через свої проповіді проти фашистів, захист євреїв і їх масові хрещення в ім’я Пресвятої Трійці. Він був арештований і відправлений в концтабір Майданек. Будучи єдиним священиком, відправляв Літургії, сповідав в’язнів і приготовляв їх до смерті.

Будучи у концтаборі він писав: «тут бачу Бога – Бога єдиного для нас усіх, незалежно від релігійних різниць, які є між нами. Може наші Церкви відрізняються між собою, але у всіх них панує той самий Всемогутній Бог. Всі моляться різними мовами – але чи Бог не розуміє всіх мов? Помирають різними способами, а я помагаю їм пройти поріг смерті. Чи то не є найчудовіша корона, яку поклав на мою голову мій Бог? Не плачте за мною, а радійте зі мною! Моліться за творців цього концтабору і тої ідеології. Вони потребують ваших молитов. Нехай Бог змилується над ними». Кожний священик повинен приготуватися і з покорою здійснювати Божий план у своєму житті, тобто з терпеливістю приймати свою долю, котра прийде до Вас у відповідний час.

Священик завжди має йти в ногу з часом, проповідуючи Христа та власним прикладом переконувати людей у необхідності вірити. Він вміє налагодити діалог з будь-якою людиною, навіть якщо вона дотримується іншого віросповідання. Священик – це звичайна людина вибрана Господом для надзвичайного пастирського служіння. Його завданням – продовжувати місію Доброго Пастиря, нести слово Боже усім мирянам, а також тим, хто пішов дорогою блудного сина. Саме у цьому полягає основна місія доброго пастиря! Добрий пастир своїм прикладом та наполегливою працею відкриває у серцях людей дорогу до Бога. Священникові недостатньо тільки виконувати треби, а необхідно самовіддано катехизувати дітей, молодь і старших, соціально працювати в дусі семи діл милосердя. Лише так можна повернути людей до храму, а Господеві віднайти загублені євангельські душі. Отець Піо, помираючи, власним життям перестерігає священиків такими словами: «Я не піду до неба, поки туди не ввійде останній мій духовний син чи донька». І така праця вимагає мученичого щоденного служіння. Дорогі отці, життя таке коротке, що усміхніться тим, хто плаче, не звертайте уваги на критику свого служіння і робіть щасливими всіх тих, кого зустрічаєте щоденно.

Висновки. У день пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, бажаю отче Олеже, щоб ці християнські чесноти завжди перебували у Вашому житті. Благодать Святого Духа нехай продовжує супроводжувати Вас на діла милосердя у земному житті, тому що добре серце – дорожче за всі титули! Вітаємо, отче Олеже, зі сповненням 55 років життя. І найважливіше подавайте молодшим священикам приклад як треба шукати святості, тому що це і є єдність з Богом.

Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», нехай повсякчас супроводить Вас дорогами до небесної Зарваниці так, як Ви провадили людей ціле життя.

Господи, нехай Ангел Хоронитель успішно оберігає душпастирське служіння отця Олега і повсякчас допомагає послужити народу України.

З ювілеєм, успіхів і кожного дня будьте щасливим та прекрасним душею.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.


Послання і проповіді