«Ідіть за мною,

я вас зроблю рибалками людей»

(Мт.4:18).

Вступ. Апостольське служіння передає віру через єпископів вірним, щоби люди були однодумними у поясненні науки Церкви. І таке служіння називаємо Учительським урядом Церкви.

І). Покликання Андрія Первозванного на апостольське служіння. Апостол Андрій був єврейського роду, з Витсаїди Галилейської. За професією він був рибалкою і братом апостола Петра. Спочатку він був учнем Івана Хрестителя. Як тільки Іван Предтеча вказав на Месію, котрий проходив поряд, словами – «Це Агнець Божий, який світу гріх забирає!»(Ів.1:29), Андрій негайно пішов за Ісусом і став Його першим учнем. З цієї причини його назвали Первозванним. Ісус, проходячи біля моря Галилейського, побачив Петра й Андрія, котрі ловили рибу. Спаситель покликав їх за собою, сказавши: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт.4:18).

Київська Церква відзначає день святого апостола Андрія Первозванного 13 грудня, який першим приніс віру християнську на землі теперішньої України. Його подвиг має неоціненне значення для долі усього українського народу. Апостол Андрій відкрив нам Божий шлях до спасіння, долучивши до християнського світу не одне покоління українців. Саме тому Андрій Первозванний особливо вшановується в Україні, де побудовано багато храмів на його честь і в тому числі наш парафіяльний.

ІІ). Свято Андрія Первозванного має своє значення, історичний та духовний аспекти. Апостол Андрій покликаний Спасителем іти за Ним і бути Його першим учнем серед усіх апостолів. Він – найближчий учень Христа, бачив певні чуда, яких не бачили інші апостоли.

Церковна історія розповідає, як Господь після вознесіння на небеса, сповнив апостолів Духа святого у день П’ятидесятниці. Опісля апостоли кинули жереб, щоб розподілити краї, де кожний апостол має проповідувати і передати віру людям. Апостолу Андрію випав жереб проповідувати в країнах Скіфських, тобто у давні часи це були землі на північ від Чорного моря. Свято Андрія Первозванного є особливим для українців саме тому, що він вважається основоположником Київської Церкви на території нашої держави. Його слово було першою проповіддю Євангелія на території сучасної України, зокрема в Херсонесі.

Літопис оповідає, що апостол Андрій вирішив піднятися по гирлу Дніпра вверх. Нестор-літописець розповідає, що апостол України зі своїми учнями заночував на березі Дніпра під горами, а коли прокинувся, вказав на це місце, кажучи: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике і Бог збудує багато церков». І благословивши ці гори, піднявся на них і поставив хрест. Незважаючи на досить складний ландшафт, храм був збудований саме там. За словами літописця, це відбулося саме там, де сьогодні побудований Київ і де збудована Андріївська церква – один із символів сучасної столиці України.

У першому столітті після Різдва Христового від найближчого учня Ісуса Христа люди почули благодатне слово Господньої проповіді. Андрій Первозванний є українським апостолом, тому що його очі бачили нашу землю, його ноги стояли на ній, а уста благословляли Київську державу. Апостола Андрія вшановуємо як учня Ісуса Христа, як людину, що віддала за віру своє життя, бо він був розп`ятий на хресті у вигляді літери «Х». Такий вигляд хреста називається Андрієвським. Апостол Андрій був мучеником, апостолом і проповідником християнської віри в наших землях і він перший насадив християнську віру. Пізніше, через багато років з проповіді Андрія і передання віри виросла велика Київська Церква, заснована після хрещення Русі за часів князя Володимира. Київська Церква дала великих славних державних мужів, церковних діячів і яка досі є духовною опорою для українського народу, без якої важко уявити собі нашу історію, свідомість, традиції і звичаї.

ІІІ). Риси характеру притаманні святому Андрію, варто було б запозичити сьогодні і нам, віруючим ХХІ століття. Апостол Андрій Первозванний для сучасних християн є прикладом відданості служіння Церкві Христовій. На поклик Ісуса Христа він покинув усе і, не вагаючись, пішов за Спасителем. Апостол Андрій не сумнівався ані на мить у своєму покликанні. Він залишив земне благополуччя, визначеність у житті, дрібні життєві блага й отримав значно більше. «І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину» (Мт.19:29). І тому святий апостол Андрій Первозванний є для нас живим прикладом того, як треба бути вірним своєму святому обов`язку аж до смерті і з надією на Бога продовжувати звершувати своє служіння.

У сучасному світі надзвичайно легко загубитися, просто забувши про власне походження, покликання і призначення. Людині XXI ст. притаманні байдужість і споживацький підхід, котрі ведуть людину прямо у пастку внутрішньої порожнечі. Якість людського життя продовжує вимірюватися об’ємами нашої власності, тобто накопиченими матеріальними благами. Людську гідність сьогодні вимірюють здатністю споживацтва. Однак, багатство не може перетворити людське суспільство відповідальніше ставитися до спільного блага. На жаль, споживацька культура великими метастазами проходить через все теперішнє суспільство.

У своєму житті ми неминуче свідчимо про Бога і завжди робимо крок або в бік Правди, або в сторону зла. Часто тішимо себе думками, що ті чи інші обставини наблизять нас до Господа, або нарікаємо, що деякі ситуації віддаляють нас від Нього. Насправді будь-які обставини можуть як наблизити нас до Бога, так і віддалити від Нього. Це цілковито залежить від позиції кожної людини. Обставини самі по собі не роблять нас ані святими, ані грішними.

Премудрість Божа проходить крізь цілу нашу історію і може допомогти нам об’єднати громадян сучасної України навколо віри в Ісуса Христа у міцну державу. Вороги хочуть винищити народ з нашої території і роблять все для того, але люди все одно будуть повертатись на рідну землю до батьківської хати. Померти і бути похованим в рідному краї, це рівносильно тому, як подорожувати ціле життя по світу, а потім повернутись додому на відпочинок. Українці завжди повертатимуться на свої території, про це свідчить історія. Духовна спадщина наших предків навчає мудрості, що Україну не можна тримати як річ, Україною треба жити!

Притча. Троянда також важлива. Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа нерухомо вже старша жінка і просила милостиню у перехожих. Вона простягнула руку й опустила до землі очі. Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.

Якось француженка спитала поета: «Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?». Поет відповів: «Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук». Наступного дня поет Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і схопила його за руку й поцілувала її… Опісля пішла, притискаючи троянду до грудей. Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці мовчазна, нерухома, як і раніше.

«Чим вона жила всі ці дні?» – спитала молода француженка поета. «Трояндою», – відповів поет.

«На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати людству духовну пожив. Треба, одягнути людину благодаттю з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси, кросворди і т.д. Так неможливо йти далі», – писав Антуан де Сент-Екзюпері. Таку благодатну троянду залишив для України апостол Андрій Первозванний. Хоча ця троянда, яка зветься Україною, багато разів опинялася у неволі, але Господь зберіг її та відродив український народ.

Висновки. «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт.4:18). Мудрість веде людину дорогою свого покликання. Передумовою успішної мандрівки завжди залишається чітке розуміння своєї мети.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, візьми під свій покров нашу парафію Андрія Первозванного.

Святий апостоле Андрію моли Бога за нас грішних і випроси добрих покликань. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

13 грудня 2020 року Божого

м.Коломия