Тема: Наука про Пекло.

Вступ. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Євангеліє розповідає про зцілення, тобто визволення гадаринського біснуватого від злого духа. Ця розповідь відкриває майбутню таємницю; розсунулася завіса і люди побачили життя у темній безодні.

І). Гадаринський біснуватий. Страждання одержимого демоном повинно пригадати про існування пекла і темних сил. Один богослов каже: «Диявол не тільки душогубець, але й великий брехун. Як він обманув людей, заставив їх забути, що пекло існує!». Наші гріхи подібні до маленьких вогників, тліючих у наших серцях. Вони після смерті перетворяться у стовп пекельного полум’я, того страшного полум’я, котре пече і не світить, мучить і не знищує. В цьому вогні буде горіти вся людина. Це страшне полум’я охоплює зі середини кожну живу клітинку тіла. Господь назвав ад «пекло, …вогонь незгасний» (Мр.9:43.) і «темрява кромішня» (Мт.22:13). Пекло – це царство темряви і вічної ночі. Там погасне світло наших очей і думок. Людина стане подібна до звірини посеред темної ночі. У пеклі погасне Боже Світло, Яке дає нам життя і радість. Один письменник сказав: «Поки риба знаходиться у воді, вона не розуміє, що таке вода. Коли її витягнуть з води і тільки тоді вона почне задихатися, битися та розуміти, що таке рідна і життєдайна для неї стихія». Людина зрозуміє хто такий Бог, коли вона навіки втратить Його. Отже, пекло – це постійна темрява і бездонна чорна яма, в яку буде вічно падати душа грішника.

Ісус Христос сказав: «де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мр. 9:46). Про який черв’як каже Спаситель? Під черв’яком слід розуміти совість людини. Звершуючи на землі безстидні гріхи, хоча із людей їх ніхто і ніколи не бачив, совість буде мучити нас кожного дня. В день і вночі вона, як черв’як, гризе людське серце, взиваючи його до покаяння. У вічному житті покаяння не існує, хоча совість буде постійно дошкуляти людину страшними гріхами-зміями. Там буде тільки співчуття, але без можливості виправитися і без любові, котре переходить у розпуку та безвихідну надію. Само слово «пекло» означає «забуття». Пекло – це країна забуття і там немає надії. Деякі говорять: «Бог обіймає все, і якщо пекло знаходиться поза Богом, то, значить, Бог уже не всюдиприсутній». Церква відповідає так: «Бог присутній повсюди і в усьому. В раю він присутній як Любов, котра несказанно радує святих, в пеклі – як судейська і караюча сила».

ІІ). На землі кожному терпінню прийде кінець. Людина, кинута в підземелля чи лежача на ліжку хвороби, як на місці тортур, рано чи пізно отримає визволення: в’язниця зробиться гробом, якщо в’язень не вийде на свободу; хворий вилікується чи перейде в друге життя. В пеклі немає перемін і немає надії. Пекло – це вічний гріб для грішника і море ненависті. Уже тут, на землі, ми знаємо, як деякі люди ненавидять Бога. Одне нагадування про Бога викликає у них нервовий шок, неначе Бог для них був особистим ворогом. Така страшна ненависть до Бога проявлялась в руйнуванні храмів, оскверненні святинь і бездумних святотатств, коли виколювали очі в ікон, коли в уста написаного Спасителя в іконі святотатці вставляли папіроски. Це сатанинська ненависть до святині. Пекло – це кип’яче море лютої ненависті, тому там неможливо покаятися.

Люди часто ненавидять один одного і тоді злоба їхнього серця мучить і терзає їх самих. Пекло – це вічна ненависть кожного грішника до всіх інших людей. Там нечестивці будуть тісно сплетені в один клубок гріхів-змій, котрі вчепились один в одного у смертельному бою. Там не буде любові між найближчими рідними. Якщо зустрінуться мама з дочкою чи батько з сином вони будуть дивитися один на одного, як гадюка на гадюку. Пекло – це безмірна ненависть. Людина буде ненавидіти саму себе. У Святому Письмі написано, що на Каїна після вбивства його брата лягла печать гріховна і відкинення (пор.Бт. 4:10–15). І ця страшна Каїнова печать буде на душах і тілах грішників. Їхні душі будуть виглядати не красивими; тіла – темними і зловонними, як сам гріх, котрий вони творили. Господь сказав: «де буде плач і скрегіт зубів» (Мт. 8:12). Грішники готові будуть рвати своїми зубами власне тіло. Гадаринський біснуватий кидався по пустині, бився головою об каміння, заполонював місцевість своїми дикими криками, як звір, тому що терпів страшні нелюдські муки. Такі ж муки будуть проходити грішники в пеклі. Який би не був на землі чоловік злий, він ніколи не перевершить демонів в їхній жорстокості. Історичні дослідження свідчать про найжорстокіші тортури придумані в німецькому Аушвіці і радянських Колимських та Соловецьких концентраційних таборах, то наше тіло проймає жах. Демонський розум придумає для тих, хто потрапить до його рук у вічності нечувані досі тортури! Найстрашніше для грішника буде полягати в тому, що він побачить демона у собі самому як змія, котрий лежить в його серці. Це дуже велика мука, коли людина бачить демона в собі і сама стає подібна до нього. Темні сили ненавидять людину, яка сотворена по образу і подобі Божій. Деякі святі говорили, що Господь створив людину для того, щоби вона, виконувала волю Божу і зайняла місце впалих ангелів. Власне тому, демони так ненавидять нас. Сатана із світлого Ангела перетворився в горду і страшно темно-пекельну потвору. Задайте собі завчасу просте запитання: «Як тоді диявол повинен ненавидіти людину, котра може уподібнитися світлому Ангелу!».

Один християнин в стані клінічної смерті побачив перед собою страшну потвору – демона і зі страхом закричав: «Хто ти? Я тебе не знаю!». Диявол відповів: «Як ти мене не знаєш? Ти все своє життя виконував мою волю і тепер ти мій!». Гріх на землі робить людину подібною до диявола, тоді після смерті така особа стає легкою жертвою злого духа. Що робити, аби не попасти у вічну власність цього страшного тирана?

ІІІ). Дияволи – носії незворотної гордості. Тому кожний християнин повинен за життя одягатися в чесноту покори. Диявол одного разу сказав преподобному Макарію Великому: «Ти постиш, а я не їм зовсім. Ти мало спиш, а я зовсім не сплю. Так що в цих подвигах ти не перевищив мене. Але ти можеш упокорити свій дух, а я не можу упокоритися. І цим ти перемагаєш мене!». Господь сказав «А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. (…) бо він брехун і батько лжі» (Ів. 8:44). Коли гніваємося на людину, бажаємо їй зла у своєму серці і тоді стаємо подібними до людиновбивці та належимо демону. Тому Господь говорить: «І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоби і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші» (Мр. 11:25).

Святі Отці учили: «Перш, ніж починати молитися за себе чи за близьких, помоліться від серця за своїх ворогів». Господь назвав демона лукавим і брехуном. Гріх брехні тепер став у людей займати щоденне місце. Він проходить через все життя. І тому теперішні люди часто почуваються духовно немічними і хворими. Один чоловік жалівся своєму другові, що його оточують люди з жахливою моральною поведінкою. Як від них відірватися? Товариш відповів: «Говори правду і негідники повтікають від тебе, бо вони не можуть переносити правди». Ви скажете: «Спробуй на роботі сказати правду в очі. Виженуть!». Коли будете говорити правду, тоді темні сили відійдуть від вас, бо лицемірство і брехня – це їхня рідна стихія. У душі брехуна демон бачить відображення свого духовного обличчя.

Слово «диявол» означає «наклепник». Бувають люди, що безперервно чинять наклепи один на одного словами і думками. Як перемогти цей гріх, що так прищепився міцно до нашої душі? Один святий каже: «Коли я бачу людину, котра грішить, коли я бачу п’яного, голого, лежачого на землі, людину, котра сквернословить, я тоді стараюсь помолитися розумом за цього чоловіка до Бога, кажучи: «Господи, Ти все можеш, помилуй цього чоловіка. Ти Сам створив його і Сам знаєш, як спасти його». І коли це все скажу від щирого серця, тоді мені вже не захочеться його судити.

Приклад. Одного разу до монаха схимника прийшов диявол під видом чоловіка і став питатися: «Чи може спастися той, хто згрішив, як диявол?». Монах попросив почекати і почав молитися Богові, щоб отримати відповідь на це питання. Господь сказав монахові так: «Милосердя у мене більше, аніж у диявола зла. Тільки знай, що тебе спокушає злий дух. Коли він прийде до тебе, то скажи йому так: «Господь простить тебе, якщо ти почнеш розкаюватися і будеш молитися, кажучи: «Я – старовинна брехня. Господи помилуй мене»». І коли монах схимник сказав ці слова прохачеві, тоді раптом почув у відповідь пекельний регіт та слова. Сатана викликнув: «Коли я був один, і то не сказав Богові “прости мене”». А тепер я володію великим царством, і я маю говорити комусь “прости”?!».

Багато людей згрішили тяжкими гріхами, подібними до гріхів демонів. Тому святий Єфрем Сирин насмілився сказати: «Наша Церква – це Церква загибаюча», тобто по своїх ділах ми достойні погибелі; «але наша Церква – це також Церква каянників», і тому спасаюча, бо покаяння – це єдиний шлях до спасіння. Святий Іван Золотоустий каже: «У нас є заклинання на диявола. Це – ім’я Ісуса Христа. Повторяйте якнайчастіше: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”». Преподобний Іван Ліствичник доповнює: «Бий супостатів іменем Ісусовим, бо немає сильнішої зброї ані на небі, ані на землі».

Висновки. Нині передсвяття храмового празника св.Йосафата Кунцевича. Вітаємо всіх Йосафатів і Йосафат, а також сестру служебницю, отця пароха з парафіянами та, бажаючи всім Божої благодаті, пригадую, що всі разом ми є діти Божі та належимо до Церкви Христової.

Не бійтеся різного роду сатанинських впливів і різних чародіїв. В книзі Одкровення сказано, що з Небесного Єрусалиму будуть вигнані вбивці, перелюбники, ворожбити, відуни, служителі ідолам в озеро горюче вогнем і сіркою, котрого боїться сам сатана (пор.Апок. 21:8).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нам завжди наслідувати св.Йосафата.

Господи, нехай не похитнеться наша віра і буде такою міцною, як священомученика Йосафата. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

24 листопада 2019 року Божого

Храм Йосафата

м. Коломия