Вступ. Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого новопреставленого Миколу, де немає болізни, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

І). Микола Стефанюк син Дмитра – життєрадісний парафіянин зі світлою і веселою вдачею. Дня 02 листопада 2020 року внаслідок несподіваної смерті відійшов до вічності. Карпатська земля цього гарного дня зі сумом відпроваджує тіло свого сина, людину гір, до храму на останню поминальну службу тут на землі. Він народився у християнській родині, котра важко працювали у лісі і на невеликому клаптику землі вели господарство. Батьки привчили любити свого сина природу. Його батьки, так і новопреставлений Микола, щиро допомагали людям. Ось так за важкою щоденною працею пішов з життя Микола Стефанюк. Важко знаходити слова, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани від людей. Він своїми діями та вчинками, своїм розумом і мудрістю та силою карпатського духу і наполегливістю ніколи не забував проблем своїх односельчан. Світла була Людина! Світлій Людині – світла пам’ять!

ІІ). Похорон Миколи Стефанюка. Чин похорону мирян пригадує людям дуже важливу правду, яку треба добре запам’ятати кожному. Самогласні стихири монаха Івана, кажуть, що горе, який подвиг довершує душа покійного, коли розлучається з тілом! О горе, як тоді плаче вона і немає нікого, хто помилував би її. До ангелів очі підносить — даремне молиться; до людей руки простягає — немає, хто допоміг би її. Тому, роздумавши про коротке наше життя, просім у Христа великої милості для переставленої душі Миколи.

Плачемо і ридаємо, коли роздумуємо про смерть нашого односельчанина і бачимо у гробі лежачу, на образ Божий утворену, красу, неподобну, безславну, без вигляду. О чудо, що це за тайна сталася з людиною? Як вона передана тлінню? Як злучилася зі смертю? Направду, вона дозріла до Царства Божого і тому усопшому подано вічний спочинок. Господи, пом’яни Миколу у царстві Твоїм.

2.1). На 70-му році життя перестало битися серце односельчанина для родини, народу і Церкви. Він у житті, в роботі, в стосунках з оточуючими та колегами був професіоналом своєї справи і терпеливо міг вислухати кожного, порадити і повчити. Нам буде не вистачати такого життєрадісного чоловіка. Другої такої людини Переніз більше мати не буде і пам’ять про нього залишиться у колег по роботі, знайомих, а для родини він був взірцем активності.

2.2). Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійного. Глибоко сумує дружина Явдокія, діти, онуки, сусіди, весь Переніз, ближча і дальша родина з приводу смерті прекрасної людини та висловлюють щирі слова підтримки рідним і близьким. Невблаганна раптова смерть розлучила Миколу з нами і він зустрічає на небесах своїх батьків. Залишені справи завжди будуть нагадувати нам про покійного.

Прощається покійний Микола з родиною у цей прекрасний осінний день, коли природа готується до відпочинку, щоб весною знову воскреснути до життя. Ось так і покійний готується воскреснути до нового життя з Богом у вічності. Передаючи тіло усопшого Миколи землі там, де він народився, маємо надію на Боже милосердя і його воскресіння до життя вічного.

Висновки. Смерть наздожене кожного. І все що ви можете зробити – це прожити життя не даремно. Зрозумійте, щастя знайти – це прийняти ваше правильне рішення і тоді вам не доведеться шкодувати. Бережіть себе, родину, ближнього й Україну. Так звертається до вас покійний Миколай моїми устами. Нині відпускаєш раба твого Миколая Господи, по слову твоєму у мирі.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, супроводь його душу та випроси їй прощення провин в Ісуса Христа.

Господи прости йому всі гріхи свідомі і не свідомі та прийми його душу до Небесного Царства.

Нехай земля усопшому Миколі буде пухом, а пам’ять вічною. Амінь.

Благословення Господнє на вас

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

5 листопада 2020 року Божого

с. Дора