Слово владики Василія (Івасюка) в неділю самарянки

“Отцеві кланятимуться:

у дусі й правді” (Ів. 4,23).

 

Вітаю священиків, вас дорогі брати і сестри у Христі Ісусі у цей прекрасний пасхальний час святковим привітом “Христос Воскрес!”

Вступ. П’ята неділя після Пасхи називається неділею Самарянки. Христос вчить жінку біля криниці Якова правильно поклонятися Богові.

І). Розмова Христа зі самарянкою. Основним змістом четвертої глави Євангелія від Івана є розмова Христа з самарянкою: …приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар” (Ів.4,5). Назва ця у Новому Завіті застосовується до народу, який проживав у Самарії на місці виселеного Ізраїльського населення. Цар Асирійський послав у цю землю своїх підданих, котрі одружувалися з дочками малочисельних Ізраїльтян. У таких мішаних подружжях Самаряни боялися єдиного Бога Яхве та водночас служили своїм власним язичницьким богам і в усьому діяли відповідно до звичаїв своєї країни. Ці мішані подружжя створювали ворожу атмосферу до євреїв, а спорудження відомого храму на горі Гаризим на противагу храму в Єрусалимі, підсилювало запеклу ворожнечу між Самарянами та Юдеями. Тому сама назва Самарянин вважалася для Юдеїв лайкою і презирством.

Самарянська жінка під час бесіди зі Спасителем переконалася в Його пророчому післанництві і тому запитала де насправді знаходиться місце для поклоніння Богові? Самаряни вірили, що на горі Гаризим, бо там приносили жертви Ной, Авраам, Ісак та Яків. І на цьому місці всі самаряни поклонялися Богові. Незадовго до Різдва Христового самарянський храм був зруйнований. Господь відповідає жінці, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві і не на цій горі, і не в Єрусалимі, тому що справжні поклонники будуть кланятися Отцеві в дусі і правді (пор.Ів. 4,21–24).

ІІ). Поклонятися у дусі і правді. “Бог – Дух. (…) йому (…), повинні у дусі і правді поклонятися” (Ів.4,24). Поклоніння означає падати або схилятися перед кимось, передаючи свій внутрішній духовний стан. Християни поклоняються сім днів на тиждень духовними вправами. Навіть під час богослужіння кожен учасник має усвідомлювати, що особисто поклоняється Богові. Віруючі люди вдома, у храмі, біля каплиці зображають на собі знак святого хреста, запалюють свічки, жертвують на храм і т.д. – все це називається зовнішнім поклонінням.

Істинно спасаюча і духовна молитва – це піднесення розуму й серця до Бога та початок спілкування з Господом. Невимовною радістю наповняється тоді душа людини. Хоча бувають випадки, коли ми самі не слухаємо слів своєї молитви. Тоді її сам Бог також не хоче почути. Євангелист про це каже так: Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене” (Мт.15,8).

ІІІ). Характер християнського поклоніння походить із середини людини і має дві важливі риси: поклонятися в дусі й правді” (Ів. 4,23-24).

3.1). Перша риса – це поклоніння в дусі. Поклонятися Богові в дусі – це означає уважно спілкуватися з Господом, перебуваючи у Божій благодаті. Поклоніння в дусі потребує виконання декількох речей.

По-перше, Святий Дух знає Бога Отця. І тому нам необхідно народитися згори через хрещення, щоб через Святого Духа істинно поклонятися Богові (Пор. І Кор. 2,11).

По-друге, розум має відключитися від світських речей та зосередитися на Богові (Пор.Рм.12,1-2).

По-третє, Цар Давид не міг поклонятися Богові після вчиненого гріха перелюбу з Вирсавією (пор.2 Царств 11). Лише визнавши свій гріх перед Богом, та очистивши своє серце від гріха, він зміг відновити спілкування з Господом та поклонятися Йому.

3.2). Другою справжнього рисою є поклоніння “в істині”. Найкращим прикладом істини є Боже Слово. Ісус говорив Отцю: Слово твоє – істина” (Ів. 17,17). У Псалмі 118 сказано: “І закон твій – правда” (Пс.118,142) і далі Початок твого слова – правда” (Пс.118,160). Отже, Святе Письмо повністю відкриває ким є Бог і що Він зробив для людей. Тому, не читаючи Слова Божого і не знаючи біблійних істин, ми не знаємо Бога й не можемо поклонятися Йому по-справжньому.

ІV). Посвячення престолу і єдність Церкви. Нині ми посвятили новозбудований престіл у храмі святого Юрія с.Гостів. Люди зібралися на молитву перед престолом і кивотом. Кивот зберігає Пресвяту Євхаристію і стає неначе джерелом Якова, а престіл – криницею і біля них люди відкривають свої таємні гріхи та черпають життєдайну воду. Іншими словами, сюди приходять всі спрагнені й обтяжені труднощами напитися Божої благодаті. Пройти мимо цього Божого джерела – означає залишитися у спеку терпінь без води і загинути від спраги. Отримати цю воду можна через іспит своєї совісті, залишивши у сповідальниці всі свої гріхи. Тоді приходимо до престолу та приймаємо благодатне спасіння через Євхаристію, дароване кожній людині.

Спасіння вже прийшло до всіх людей і ним є Христос. Тепер всі народи мають поклонятися Йому в дусі правді, але ні на тій чи на іншій горі. Через релігійне суперництво між самарянами і юдеями Бог допустив знищення двох храмів – збудованого самарянами і Соломоном. В наші часи йдуть старання об’єднати конфесії УАПЦ і УПЦ КП через Патріарха Варфоломія. Наша Церква позитивно ставиться до такого об’єднавчого процесу, бо він стосується добра і спасіння людських душ. УГКЦ в тій ситуації відстоює право рівного відношення держави до всіх конфесій, бо завданням держави є створити для всіх однакові умови. Першоієрархи і весь народ повинні молитися і постити за відновлення колись поділеної всеукраїнської Київської Церкви. Біблійна історія нас вчить, коли сперечалися самаряни та юдеї на релігійному ґрунті, тобто котра віра правильніша, тоді збудовані ними храми були знищені ворогами.

V). Посвячення престолу і єдність України. Духовенство і народ моляться перед посвяченим престолом за Україну. Благодать Божа з цього престолу тече цілющою водою на рани українського народу і Церкви. Поклоняючись у дусі і правді перед Богом через Христа, отримуємо життя. Бог обіцяв через пророків дати людям святого Духа, щоби дійти до єдності. Я виллю воду на спраглу землю, потоки вод висушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків” (Іс.44,3).

Духовенство України повинно молитовно підтримати УГКЦ й усильно благати Господа миру в Україні, закінчення війни та швидшого проведення всіх так необхідних реформ, щоби люди залишалися жити і працювати вдома на батьківській землі. Люди, просімо світла від святого Духа, щоб вибрати правильну дорогу переміни нашого суспільства. Окрім Бога, нам ніхто не допоможе! Молитвою і проханнями не допустімо закриття садків і шкіл, заводів і фабрик, щоб Україна не залишилась тільки з дітьми і пенсіонерами. Бідна жінка грішниця самарянка повністю перемінилася завдяки тому, що вона хотіла говорити з Богом. І тому весь український народ має прийти до колодязя живої благодаті, тобто до Церкви, впасти на коліна і молитвою та постом просити допомоги святого Духа об’єднатися на церковному і суспільному рівнях в один народ і Київську Церкву Володимирового хрещення.

Майже вся історія нашої Церкви і народу пов’язана боротьбою з людськими помилками. Бог відкликається на молитву людей “у дусі й правді”, і про це добре знає диявол. І тому у життя людини приходить багато спокус і зрадливих думок у відношеннях між Богом і людиною. Боротьба за Божу правду триває щохвилини, бо вона відкриває шлях до спасіння через живе поклоніння Богові. Нині в засобах масової інформації, а особливо в інтернеті, ведеться постійна боротьба за уми віруючих людей, вкладаючи в їхню свідомість брехню, неправду, обман, наклепи, щоби люди втратили здатність поклонятися Господеві в істині і Божому дусі.

VІ). Божа благодать робить Бога доступним до людей через молитву. В результаті молитви з нами проходить щось незвичайне: в серце приходить радість, в очах появляються сльози, здатність покаятися і натхнення жити.

Слово “натхнення” має свій корінь у слові дихати. Якщо чоловік не дихає, тоді він помирає. Натхнення – це здатність людини стати джерелом великих відкриттів у науці і мистецтві.

Священик і вірні через молитву в часі Літургії отримують самого Бога. Святий Дух спроваджує Божу благодать і передає її людям. Люди вдихаючи силу Божого духа, починають жити в гармонії один з одним. І цей дар піднімає віруючого чоловіка над проблемами життя.

Господь посилає натхнення різним людям і навіть не віруючим. Це тому, що Божа любов простягається над всіми людьми однаково. Дощ падає і сонце гріє праведних і на грішних однаково (пор.Мт.5,5). І в цьому знаходиться велике Боже милосердя! Якщо благодать сходила би тільки на праведних, тоді Церква стала би місцем натхненних людей. Люди без Божої благодаті залишилися б відділені від Церкви. Насправді Бог Отець дає свій дар всім і тільки від нас залежить здатність і бажання цей дар прийняти.

Висновки.Та надійде час, – ба вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді» (Ів. 4,23). Господи допоможи нам ніколи не сходити зі шляху Божої істини. Нехай ніякі моди, обмови, інтернет ніколи не стануть на перешкоді істинного поклоніння Богові. Господи дай силу духа знайти благодать і прийняти Божі дари, щоб через нас прославлялося ім’я Боже. Тому поклоніння є виявом похвали Богові з глибини нашого серця, Якого можна зрозуміти завдяки Божому Слову.

Божий дух вимагає сили Божої благодаті, бо людськими силами перебороти фізичну обмеженість людини і з’єднатися з Богом в молитві неможливо. Досвід кожного практикуючого християнина може це підтвердити.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе перед нашим престолом натхненно молитися і ніколи не відвертатись від Бога.

Господи, допоможи нам перед престолом завжди поклонятися в дусі своїми серцями та істині – в нашій свідомості. Амінь.

 

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпископ Коломийський

 

6 травня 2018 року Божого

с.Гостів


Послання і проповіді