Що зробити зі старими вервичками, іконками і статуетками? Чи можна їх викинути?

Навіщо освячують релігійні атрибути? Як їх утилізувати, коли вони пошкодяться, стануть непотрібні або виявляться дріб’язковими? Що зробити з галузками верби після Вербної неділі чи крейдою після свята Трьох Царів? Цій темі присвячена розмова з о. Давидом Тиборським, колекціонером релігійних атрибутів.

Давид Господарек: Навіщо ми освячуємо хрестики, вервички, медальйони, іконки, книги? Невже не достатньо того, що вони мають сприяти молитві чи бути відображенням Господа Ісуса?

О. Давид Тиборський*:Причин цьому безліч. Велика кількість ужиткових речей має релігійне призначення, що є важливою складовою нашого сьогодення і культури. Чимало сорочок, горнят, ланцюжків та інших предметів релігійного значення стають знаряддям євангелізації, формою публічного визнання віри і навіть формування певної культури, в основі якої релігійний чинник. І за логікою такі речі не освячуємо.

А що варто посвятити?

Низку предметів особливого характеру, які стають знаряддям ласк, які ми носимо і використовуємо лише з метою молитви чи культу. Освячення їх є культом, знаком Божої ласки, як вервички або хрести. Освячення означає винятковість їхнього призначення. Зміст молитви освячення або благословення релігійних предметів, як правило, спрямоване на особу, яка ними користуватиметься, щоб вона завдяки цим речам отримала Божу ласку. З такого ракурсу бачимо, що вони стають знаряддями Божої ласки.

Чи вино, освячене на св. Йоана, можна додавати до соусу?

Загалом вино потрібно споживати. Навіть освячене. Якщо обід не буде порушенням посту у п’ятницю, то освячене вино можна використати у соусі, проте все чинімо на Божу славу!

А чи можна використати крейду, посвячену на свято Трьох Царів, для іншого напису, ніж передбачений ритуалом? На приклад, щоб намалювати поле для гри в класики?

Крейда призначена саме для ритуального напису, тому краще не використовувати її, щоб намалювати клітинки чи кола, тому що таке використання знецінює її свячене значення.

Що вчинити з непотрібними або пошкодженими релігійними атрибутами? Як утилізувати старий хрест з могили, коли буде поставлено пам’ятник? Що зробити з розірваною вервичкою, розбитою фігуркою або дріб’язковим сувеніром, який представляє побожний мотив?

Якщо йдеться про хрест з могили, то варто, щоб він так і залишився на могилі. Його можна закопати, спалити (якщо він дерев’яний). Пам’ятаю з дитинства, що старі і пошкоджені релігійні атрибути відносили до гробаря. Він вміщував їх у новий гріб і так вони з пошаною потрапляли у посвячену землю. Гадаю, варто підтримувати цю традицію.

Дріб’язкові сувеніри, пластикові годинники з Божою Матір’ю або тривимірні підсвічені годинники з релігійними мотивами повинні перестати існувати. Через повагу до святості. Проте, якщо схожі речі є у вашому домі, то заховайте їх на горищі, а наступного разу ввічливо перепросіть, пояснивши, чому не можете прийняти такий «гарний» подарунок. Іноді слід привчати до деяких речей.

А іконки та книги?

Їх можна спалити або зберігати у спеціальній коробці. Іноді молитви на сторінках чи якийсь малюнок через роки стане поштовхом до молитви. Часто у Середньовіччі та пізніших віках старі книги, які вже не можна було використовувати, відкладали у спеціальні ніші. Це був своєрідний вияв чутливості щодо освячених речей.

Що зробити з вербою, освяченою на Вербну неділю, якщо її не приймають у парафії, щоб спалити для попелу на Попільну середу?

Спалити або закопати. Це найкращий вихід.

Іноді на вулиці нам роздають різні листівки з фрагментами Святого Письма, керигми. До них теж слід ставитися з пошаною? Що з ними зробити?

Слово життя завжди потрібно шанувати, тому такі речі треба просто спалити. Спалення непотрібних релігійних атрибутів є загальноприйнятим у нашій культурі і це добре рішення. Святі речі не валяються, не потрапляють на смітник, що іноді стається з реліквіями на заході Європи.

А великодні чи різдвяні поштові листівки із зображенням Господа Ісуса чи Святої Сім’ї – чи можна їх віддати на макулатуру?

Особисто я б їх теж спалив. Адже я не викидаю у смітник фото своїх рідних. Оскільки я їх люблю, то шаную їхнє зображення. Тому що вони вказують на об’єкт моєї любові і нагадують про нього.

О. Давид Тиборський – вікарій базиліки Матері Божої парафії Святої Трійці в Кошчежині. Колекціонує різні релігійні атрибути та вивчає їхню історію, розшукує старі ікони з огляду на якість і красу виконання, поширює культ святих та їхні реліквії, як свідків живого Бога.

Dawid Gospodarek

Переклад: Ольга Гайсенюк

Джерело:Aleteia

Новини УГКЦ