Проповідь владики Василія (Івасюка) на свято Зачаття Пресвятої Богородиці св.Анною

“Уся ти гарна (…)

І вади нема в тобі!”

(Пісня Пісень 4:7)

Вступ. Довгі роки Бог приготовляв людей до свого приходу і з цією метою Він вибрав неплідне подружжя та дарував їм ласку батьківства. Праведна і неплідна Анна народжує Матір Життя – Діву Марію.

І). Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною. Точний час встановлення зачаття Богородиці нам є невідомий, але можемо сміливо стверджувати, що воно має давнє походження. Візантійський імператор Мануїл I в 1166 році заборонив у це релігійне свято працювати.

Про саму подію зачаття відомо з Протоєвангелія Якова, що датується II століттям. Праведна Анна походила з покоління Леві від священика Матфана і вийшла заміж за праведного Йоакима. Але в них протягом тривалого часу не було дітей. І ось одного разу, коли праведний Йоаким приніс до храму жертву, то через відсутність дітей у подружжя вже старшого віку священик відмовився приймати його приношення. В тогочасному суспільстві всі очікували пришестя у світ Спасителя, бездітні сім’ї вважалися відкинутими або покараними Богом. Таку ганьбу Йоаким не міг стерпіти і не повернувся додому, а всамітнився від усіх, в тому числі і від дружини.

Коли праведна Анна дізналася про те, якого приниження зазнав її чоловік, то почала ревно молитися і постити, щоби Господь зняв із них це безчестя. Так само молився і святий Йоаким. Згідно передання, їм обидвом явився ангел і сповістив, що в них народиться донька, яку належить назвати Марією. Після цього вони повернулися до спільного життя і пророцтво здійснилося.

ІІ). Значення свята для теперішних сімей. Нині, як ніколи, потрібно збагнути значення цього свята для всіх нас. По-перше, це свято всіх нас учить, з якою великою пошаною повинні ми ставитися до немовляти в утробі. Цим святом підтверджується, що вже після зачаття в утробі матері перебуває повноцінна жива людина.

Великою проблемою нашої держави є те, що вона постійно хвалиться гріхом. На превеликий жаль, статистика показує Україну за кількістю абортів серед лідерів у Європі. Це свято покликане відкривати очі на сприйняття достойності немовляти в утробі. Ми повинні завжди пам’ятати, що лиш Господь дарує дитину, без дії Бога дитина не може з’явитися на світ. Якщо благословив Бог, щоб відбулося зачаття, то проти волі Його йти не можна.

Це свято є особливим для тих жінок, які у своїй утробі носять немовлят, а також і для всіх створених сімей, які прагнуть мати дітей. Воно показує приклад невпинної віри і безмежної надії на милість Божу. Як колись праведна Анна з Йоакимом просили у Бога про помилування і Господь послав їм дитину, так само Господь не перестає діяти сьогодні. Нині багато є свідчень, коли лікарі дивлячись об’єктивно дають сім’ям висновки про неплідність, а Господь навпаки посилає їм радість від народження дітей. Дійсно, милість Божа безмежна і премудрість Його дій невідома.

ІІІ). Батьки мають усвідомити, що життя людини починається з моменту її зачаття. Приклад. Одного разу вночі Боже Провидіння дозволило старцеві Паїсію Святогорцеві пережити страшне видіння, щоби зрозуміти значення аборту. Він запалив дві свічки за живих, що страждають душевно і тілесно та за померлих. О дванадцятій ночі, промовляючи Ісусову молитву, монах побачив велике поле, огороджене муром. Поле було засіяне пшеницею, паростки ледве сходили. Стоячи за муром, він запалював свічки за померлих і ставив їх на кам’яну загорожу. Ліворуч від нього була безводна і безплідна пустеля, а далі самі скелі й кам’янисті провалля. Ця місцевість безперервно трусилася від стогону, в якому зливалися тисячі жахливих криків, що роздирали серце. Страждаючи від цих криків і не розуміючи, що відбувається, монах почув голос, що казав йому: “Поле, засіяне пшеницею, яка не зазеленіла, — це усипальниця душ померлих, котрі воскреснуть. У місці, що здригається й труситься від жахливих криків, перебувають душі дітей, убитих абортами”. Переживши таке, Паїсій вже не міг заспокоїтися від великого болю, що відчував за душі цих дітей. І лягти спати теж не міг, незважаючи на те, що був дуже стомлений. Аборт — це тяжкий гріх і страшне вбивство.

ІV). Гріх дітовбивства позбавляє батьків благодаті Божої. У давнину за такий злочин відлучали від Церкви на 20 років. Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має свою безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей. Аборт обов’язково відгукнеться на здоров’ї жінки та майбутніх дітей, на всьому житті як матері, так і батька-убивці. Зазвичай наслідками аборту є розлучення, тяжка хвороба чи інше нещастя. Добробут людини не може бути збудовано на крові.

Святитель Іван Золотоустий каже: “Навіть якщо все життя наше буде добрим, то ми все одно матимемо суворе покарання, якщо не потурбуємося про спасіння дітей. Діти — не випадкове надбання. Ми відповідаємо за їхнє спасіння”.

Старець Паїсій Святогорець: “Є такі матері, котрі, дізнавшись, що їхня дитина народиться калікою чи з вадами розуму, роблять аборти і вбивають своє дитя. Вони не думають, що в цієї дитини теж є душа. Деякі батьки приходять і кажуть: “Моя дитина буде калікою? Чому Бог так учинив? Я не можу цього винести”. Яка ж безсоромність у такому ставленні до Бога, яка впертість, який егоїзм!..”.

Святий апостол Павло стверджує, що жінка спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зі скромністю”. (1 Тим. 2:15). Тобто за умови благочестивого життя, дітородження для неї стає шляхом спасіння. Церква ніколи не вважала акт зачаття чимось нечестивим або гріховним. Звичайно, що тут мова йде не про блудливі дошлюбні чи позашлюбні стосунки. Слід, зокрема, згадати про те, що створивши перших людей, Бог поблагословив їх і сказав: Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю” (Бут.1:28). Церквою встановлені навіть свята на честь зачаття Предтечі Господнього Івана — 6 жовтня та зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці — 22 грудня. Світська традиція рахує відлік життя людини з моменту народження. Однак Церква завжди стверджувала, що життя людини починається з моменту зачаття, коли вона отримує від батьків тіло, а від Бога — душу. Отже, дитина, яку з пологового будинку принесли додому, має вже не кілька днів, а близько дев’яти місяців.

V). “Немає гріха непрощенного, крім гріха нерозкаяного” — кажуть святі Отці. Якщо жінка або чоловік стали причиною смерті власної дитини чи не доклали зусиль, щоб зберегти Богом дане цій дитині життя, їм необхідно примиритися із Всевишнім через покаяння та сповідь. Щире покаяння змінює життя людини, а таїнство сповіді незбагненно лікує душу, допомагає їй відродитися, дає сили спокутувати гріх служінням ближньому, допомогти знедоленим, молитвою за свою ненароджену дитину, за всіх дітей, чиї душі страждають, жертвою доброго християнського життя, дає надію на те, що зустріч батьків з убитою ними дитиною буде не вічним соромом і жахом нестерпної провини, а невимовною радістю Божого помилування.

Висновки. “Уся ти гарна (…) і вади нема в тобі!” (Пісня Пісень 4:7). Теперішні сім’ї повинні брати приклад з праведних Богоотців Йоакима і Анни. Вони не впали у відчай, а пам’ятали, що Господь Бог – Всемогутній. Пам’ятайте люди також і нині, що Господь Бог – Всемогутній і покладайтеся у своєму житті постійно на волю Божу. Не наслідуйте гріхи, які проповідує і пропонує диявол у світі. Нині настав час, коли суспільство немов підштовхує людей: грішити не є гріхом! І через постійну пропаганду зла і грішного життя по засобах масової інформації люди дуже часто ототожнюють себе з гріхом і кажуть: це людські гріхи. Пам’ятаймо: людина – це образ Божий, а гріх руйнує його. Тож нехай за молитвами святих Богоотців Йоакима і Анни Господь дає нам істинне розуміння гріха і тієї шкоди, яку він завдає всім нам.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе батькам взяти під опіку всіх ненароджених дітей та прийти їм на цей світ.

Господи, захисти права всіх ненароджених дітей в утробі матері. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

22 грудня 2018 року Божого 

с.Пнів


Послання і проповіді