Проповідь владики Василія (Івасюка) в день тожественного поклоніння пречистим Тайнам

Це творіть на спомин про Мене”

(Лк. 22,19)

Вступ. Сьогодні Церква святкує одну з найвеличніших святих тайн – тайну Пресвятої Євхаристії. Поняття “тайни” означає “замкнути вуста” і “мовчати”. Слово “таємниця” Церква вживає для означення сили і благодаті, якими Господь обдаровує людину через видимі знаки. Отже, Свята Тайна чи Таїнство — це видимий знак невидимої Божої ласки. Ісус Христос встановив сім Таїнств Нового Завіту: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Подружжя, Священство й Єлеопомазання.

І). Прообраз Євхаристії у Святому Письмі. Одного разу Христос зібрав народ в пустині, розламав хліб і дав їм на поживу, помножуючи його в руках. Цей хліб – це символ нашого життя в пустині, де немає доріг, існує непевність, відсутність вологи і тут завжди людину переслідує тривога. Пустиня – це наше життя, яким крокуємо до Обіцяної Землі.

Перша Книга Царів описує втечу пророка Іллі від цариці Єзавелі по пустині. Зупинившись під кущем пророк заволав до Господа: Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків”. (І Цар.19.4) і знеможений заснув. Раптом відчув поштовх і, відкривши очі, побачив Ангела, котрий сказав: Вставай, їж!” (19,5). Він дав йому хліб і воду, дав йому поживу. Ангел продовжив: Уставай та їж, бо далека тобі дорога” (І Цар.19,7). Ілля встав, поїв, підкріплений хлібом і водою та пішов пустинею. Через 40 днів дійшов він до Божої гори Хорив.

Сьогодні Церква, подібно як Ангел, що торкнувся плеча пророка, торкається плеча і душі кожного з нас, кажучи: “Встань з твоєї розпуки. Встань з твого знеохочення. Встань від твоїх гріхів. Встань від твоєї нечулості. Встань… Їж і пий. Їж Божественний хліб і пий Божественну Кров Спасителя. І йди, йди дорогою через пустиню життя аж до святої гори, до Божого Царства. І нехай ця пожива буде тобі покріпленням, буде тією поживою, з якою все витримаєш у тому світі”.

ІІ). Пресвята Євхаристія – це “Таїнство таїнств” (Тома Аквінський). Пресвята Євхаристія чи святе Причастя — це тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Чому Ісус взяв саме хліб і вино? Хліб, вино і вода у всіх культурах символізують спільність, близькість, приязнь. Хліб і вино – це стіл для приятеля, для друга, це стіл для того, кому зичиш добра, це розділення радості. В деяких народів розділення на столі хліба і вина означає розділення страждань чи в горю, чи в смерті. Ось тому людина хліб і вино завжди цінує найбільше. Бог бажав, щоб власне ті речі стали для людства Його Тілом і Кров’ю та поживою, яка дає вічне життя.

В день Пресвятої Євхаристії ми думаємо про непізнаного Бога Творця Всесвіту. Бог є вищий понад всякі людські уявлення та поняття. Немає жодних людських знаків чи слів, щоб описати Бога. Бог у своїй величі не захотів бути тільки понад світом, але залишився поміж людьми.

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку! Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей… І Слово стало тілом” (Ів.1,1-4;14). Отож, Слово, Друга Особа Божа, Божий Син бере на Себе людське Тіло, яке хоче дати нам на поживу на стільки, на скільки ми зможемо її вмістити.

Ось слово-ключ, яке відкриває нам Тайну Євхаристії і тайну сьогоднішнього свята. Згадка! Кожний народ має особливі, притаманні лише йому свята, місця чи реліквії, котрі є немов душею народу, бо саме до них звертається народ, щоб згадати своє минуле, свою історію, згадати, ким вони є і “ким за що закуті”.

ІІІ). Пресвята Євхаристія – це Христос посеред нас! Він помер і Воскрес, а опісля з’явився апостолам і сказав: Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має” (Лк. 24,39). Ісус споживав з ними мед, рибу, хліб, щоб показати, що це Він і дійсно живий. Пресвята Євхаристія – це та сама трапеза за участю Христа.

Сьогодні Церква кличе всіх приступити до Божого Тіла і Крові. Колись в пустині Бог кормив ізраїльський народ манною із неба, а Христос каже: Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер… І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу… Хто споживає мене, житиме мною. Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме” (Ів. 6,49-58).

Церква кличе нас встати з гріхів і збайдужіння та прийняти Пресвяту Євхаристію, щоб подібно до пророка Іллі змогти перейти через пустиню життя. Божа пожива допомагає увійти кожній людині до Раю, тобто до трапези у вічності із Агнцем Божим.

ІV). “Це творіть на спомин про Мене” (Лк. 22,19). У Церкві після Покаяння відбувається Таїнство Пресвятої Євхаристії. Віруючий через святе Тіло i Кров Христові отримує життя вічне, стає членом Божого єства (2 Пт. 1,4). Христос про Себе говорив: “Я є Хліб життя” (Iв. 6,48), хто його споживатиме, матиме життя вічне. Під цим Хлібом життя Христос мав на увазі таємниче подання людям Свого Тіла i Крові. Він говорив: “Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Тіла Сина Чоловічого i пити Його Крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть i п’є Мою Кров, має життя вічне, i Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є їжа, i Кров Моя є пиття. Хто їсть Мою Плоть i п’є Мою Кров, в Менi перебуває, i Я в ньому” (Iв.6,53-56).

Як обіцяв Христос, так Він i зробив. Під час Тайної Вечері Він зібрав за столом дванадцятьох Своїх учнів, “узяв хліб, благословив, переламав i, даючи учням, сказав: “Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє”, і взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: “Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт. 26, 26-27).

Може, це Христос зробив лише для апостолів, може, це одиничне Таїнство? Ні. Христос сказав: “Це творіть на спомин про Мене” (Лк. 22,19). I апостоли виконували сказане, додержувалися цього Христового Завіту. Це ми бачимо з Послання апостола Павла, де він говорить: “Чаша благословення, яку благословляємо, чи не є приєднанням Крові Христової? Хліб, котрий ламаємо, чи не є приєднанням Тіла Христового?” (1 Кор. 10, 16-17).

V). Протестанти і Пресвята Євхаристія. Щоб не бути явними богопротивниками та порушниками Слова Божого, сектанти запровадили на своїх зібраннях “ламання хліба” i “пиття з чаші” вина. Але ніхто з них не вважає це за Таїнство. Вони кажуть, що це лише символи, що це згадка про Тайну Вечерю. Проте це є їхнім власним тлумаченням. Христос же під час Тайної Вечері не говорив, що хліб є символом Його Тіла, а вино є символом Його Крові. Він там просто i ясно сказав: “Це є Тіло Моє” i “Це є Кров Моя” (Мт.26,26-28; Мр.14, 22-24; Лк. 22, 19).

Апостол Павло, говорячи про це Боже Таїнство, попереджає християн такими словами: “Хто їстиме Хліб цей або питиме Чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла i Крові Господньої” (1 Кор. 11, 27). Із цих слів видно, що хто недостойно прийматиме Причастя, той буде винен не перед хлібом i вином, а грішитиме проти Тіла i Крові Господньої.

Це місце, взяте з проповіді Ісуса Христа, цікаве тим, що тут чітко i без будь-якої символіки мовиться про те, що святе Причастя – то є справжнє Тіло i справжня Кров нашого Спасителя, які Він у таємничий спосіб подає людям.

Якби це було не так, то Христос тим Своїм учням, котрі спокусилися Його словами, міг би сказати таке: Друзі Мої, учні Мої! Куди ж ви пішли? Ви не так Мене зрозуміли. Ви не будете їсти Мого Тіла, не питимете Моєї Крові. Сказане Мною – лише алегорія, символ. А насправді ви будете споживати хліб i вино, думаючи про Моє Тіло та Кров”. Але ж Він цього не сказав. Значить, сказане Христом треба розуміти буквально. Відійшли від Христа сектанти, кажучи з тими учнями: “Які дивні слова!” (Iв.6,60).

Приклад. Демони бояться Причастя. Один святий запитав демонів, чого вони бояться найбільше. Вони відповіли: “Трьох речей ми боїмося найбільше: перша – це те, що ви носите на шиї хрест, друга прийняття в церкві Тайни Хрещення i третя – Причастя”. Тоді святий ще їх запитав: Із цих трьох речей, чого ви найбільше боїтеся?” Злі духи відповіли: “Якби ви свято берегли те, чого Причащаєтеся, то ніхто з нас не посмів би нападати на християнина”. Отже, Хрест, Хрещення i Причастя є найстрашнішими речами для диявола. I саме це відкинули від себе протестанти. Крім цього, вони на своїх зібраннях неправильно тлумачать Святе Письмо так, як кому на думку спаде.

VІ). Посвячення нового престолу. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Таку назву має святилище на зразок найважливішої частини єрусалимського старозавітного храму – “Святая святих”. Святилище – це місце перебування Христа й освячення людських душ. Найважливішою річчю у святилищі є Престіл або Трапеза, що символізує самого Ісуса Христа. Свята Трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Свята Трапеза має бути посвячена Архиєреєм і помазана святим миром. У північній стороні Престола під стінами святилища знаходиться Проскомидійник, на якому священнослужитель приготовляє дари для освячення. Престіл покритий спеціальними обрусами, що пригадують одежі Ісуса Христа.

На середині святої Трапези знаходиться лляний або шовковий платок із зображенням похорону Христа Спасителя, ликами чотирьох Євангелістів, а також знаряддям Христових страстей. Цей платок посвячується Архиєреєм у Великий четвер і називається антимінсом, бо в ньому зашиті мощі святого. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малої церковці так званий кивот, в якому зберігається Пресвята Євхаристія.

На святій Трапезі побіч святого Євангелія стоїть хрест – знаряддя, на котрому поніс страшну смерть Христос Спаситель. За Престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. Зараз за престолом під східною стіною є місце для єпископа – “горне сідалище”, яке символізує Небесний Престол.

Висновки. Тіло Христове i Кров Його – то є не символіка, а небесна таємниця. Хто причащається найсвятіших Тіла i Крові Христових, той носить у собі ці Тіло i Кров. Саме це i є причиною того, що Господь нас називає Своїми дітьми. Ми справді є Його дітьми, бо в наших жилах тече Його Кров. Ось чому Христос говорить: Той, хто їсть Мою Плоть i п’є Мою Кров, має життя вічне i Я воскрешу його в останній день” (Iв.6,54). Завдяки Причастю ми вічні, бо Тіло Христове нетлінне, вічне, безсмертне. Гідно приймаючи святе Причастя, ми воскреснемо для вічного життя, бо не може Кров Христова вічно лежати в домовині й не може ця Кров піти до пекла. Хто відкидає цю святиню, той сам собі готує погибель.

Людина взагалі немає права говорити щось про недосяжного Бога! У стародавніх документах написаних на папірусі знайдено напис, що про Бога можна сказати три символічні слова: Мовчати! Мовчати! Мовчати!”. Дійсно, а що може говорити людина про Бога, окрім того, що Ісус сказав Сам про Себе? Прийміть, їжте: це моє тіло” і Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт. 26, 26-29).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи людською невтомною працею вийти на вершину християнського життя.

Господи, допоможи кожному з нас бути храмом Святого Духа (пор.1Кор.6,19) і зберегти правдиву віру в одного Бога у Пресвятій Євхаристії.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії

7 червня 2018 року Божого

с.Пилипи


Послання і проповіді