Проповідь владики Василія (Івасюка) в день св. великомученика Юрія

«Ось що вам заповідаю:

щоб ви любили один одного»

(Ів.15:17).

Вступ. Посвячення іконостасу і престолу в храмовий празник св.Юрія Переможця – це Божий знак і благословення жертводавців та всієї парафії.

І). Посвячення престолу й іконостасу. Іконостас у нашому храмі показує теперішнім людям життя праведних Старого і святих Нового Заповітів. Храм – це місце особливого навернення людини до Бога. Він поділяється на вівтар, який відповідає Божій природі Христа Спасителя, а також на храм вірних та притвор, які відповідають людській природі. Хочемо звернути увагу на достойну поведінку людей при вході до храму, підхід до тетраподу, прийняття Причастя та значення нині посвяченого іконостасу.

1.1). Вхід до храму. Входячи до храму, християнин кладе на собі знак святого хреста, підкреслюючи тим самим, що він переступив поріг Божого дому і готовий розпочати молитву перед Господом. Це нагадує стародавній звичай, коли гість чи подорожній, зайшовши в дім, насамперед перехрестився у бік святих ікон, а опісля привітався з господарем.

1.2). На тетраподі – розміщена храмова ікона. Підійшовши до неї, кладемо на себе двічі знак святого Хреста, цілуємо ікону, робимо ще раз знак святого Хреста і відходимо на своє місце, де спокійно продовжуємо молитву. Підхід людини до тетраподу від притвору символізує наш життєвий шлях, на якому іде постійна боротьба зі злом, однак у наполегливій боротьбі ми осягаємо зустріч із Богом.

1.3). Пресвята Євхаристія – це початок божественного життя. Підходячи до Святих Тайн, завчасу робимо на собі знак святого Хреста із метанією (глибоким поклоном), приймаємо Пресвяту Євхаристію зі складеними руками на грудях. Відійшовши недалеко робимо на собі знак святого Хреста з метанією та відходимо на своє місце для подяки Богові, що сподобив нас свого Тіла і Крові.

1.4). Призначення храму вірних. Храм вірних призначений для мирян у якому християнин отримує всі Божі ласки через слухання Божого слова і Святі Тайни. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним на молитву. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках – свічки. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках є так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, що називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає Євангеліє, проповідує Боже слово та виголошує єктенії.

Розписи на стінах храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Завітів, а також постаті святих подвижників, які своїм життям засвідчили відданість Богові. У наших галицьких храмах можемо побачити національних героїв, релігійних провідників і новітніх мучеників.

1.5). Святилище – головна частина храму. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Найважливішим у святилищі є Престіл, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

1.6). Іконостас та його призначення. Іконостас – це висока стіна повна образів розміщених у відповідному порядку і подекуди сягаюча стелі. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слова, щоб подати людям своє Пресвяте Тіло і Кров. Святими двері називаються тому, що ними входить сам Божий Син. Царські двері мають бути вирізьблені у формі колосків пшениці та китиць винограду. Посередині Царських дверей в осібних іконах є зображені Пречиста Діва Марія і Архангел Гавриїл у сцені Благовіщення. На чотирьох кутах дверей є звичайно ікони чотирьох євангелістів з їхніми емблемами.

1.7). Поділ іконостасу. Згідно із приписом, іконостас повинен мати п’ять рядів ікон, розміщених у певному порядку. Починаючи із самого низу, під намісними іконами дуже часто зображують сюжети зі Старого Завіту. Невеличка ікона жертвування Ісаака, вказує на ту добровільну жертву Ісуса Христа любові до людей. Другий сюжет свідчить про вигнання наших прародичів Адама і Єви із раю. Святилище – це місце перебування правдивого Бога, тобто Раю. Метою цієї ікони є застерегти людину від гріха так, щоб не позбавити себе участі у житті із Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє першого чоловіка з жінкою із Раю.

Однак у сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. І, коли приходить Господь до нас через Євангелію та через св. Причастя, деколи люди не слухають його слова і не причащаються його Тіла і Крові. Тоді вони самі проганяють себе із Раю, позбавляють себе блаженного місця і життя.

Окрім цих двох ікон, у кожному ярусі іконостасу можна побачити ще ряд ікон – що представляють нам життя стародавніх праведників, а саме: потоп, перехід через червоне море, перехід вибраного народу через пустелю, передання Мойсеєві Божих заповідей, підняття мідяного вужа у пустелі і т.д. Вершиною є небесний Христос, друга Божа Особа, що «сидить праворуч Отця». Отже, іконостас зображує цілу драму людського спасіння, яка поступово переходить у воскресіння те, «чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло, а що приготовив Бог тим, що люблять Його» (І Кор. 2:9). Просимо нині у Господа милосердя, молитвою св. Юрія на посвяченому престолі і перед освяченим іконостасом.

ІІ). Великомученик Юрій. «Година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Христові» (Ів.16:2). Це пророцтво Ісуса здійснилося на християнах Христової Церкви у страшний і кровавий спосіб. Триста літ царі та їхні помічники вбивали християн, думаючи, що приносять службу богам, захищають свою віру і спасають державу. Кров мучеників стала насінням для майбутніх християн, які також сміливо проповідували науку Христа і сміливо йшли на муки та смерть за Ісуса.

Одним з багатьох великих мучеників був св. Юрій Переможець. Наш храм має назву святого великомученика Юрія. Юрій був сином багатих батьків із Кападокії. У ранній молодості втратив батька. Він жив і постраждав далеко від нашої землі. Його життя і смерть були дуже близькі до серця українського народу, бо він боровся за правду проти неправди; за волю проти поневолення; за світло проти темряви. І в цій боротьбі добровільно прийняв тяжкі муки й смерть. Воїн Христовий Юрій займав високу посаду військового начальника над царським військом. Одного разу, побачивши неправду і знущання над християнами, він сміливо і безбоязно виступив на їх захист і докорив самому цареві за його жорстокість та неправду відносно християн. Отже, коли йшлося про те, щоб захищати справедливість, боронити ближніх, стати в обороні віри та правдивого Бога, тоді молодий чоловік не жалів нічого, навіть наражався на небезпеку втратити життя. Св. Юрій боровся за волю проти поневолення, не терпів брехні, знущання над людьми і безправного життя в рабстві. Хоча він сам за це став порубаний мечем на свято Пасхи у 303-му році. Християнство підкорило його своєю наукою любові, рівності між усіма людьми й народами. Подібно наш Тарас Шевченко боровся за світло проти темряви, за рівність і братерство всіх людей і тому сказав цареві Миколаєві та його прислужникам: «Схаменіться, усі на цім світі й царята й старчата — Адамові діти».

Приклад. Часто можна побачити в храмах ікону святого Юрія, котрий на коні перемагає змія. Цьому передує така історія. В одній країні за його часів жив страшний змій, що поїдав людей і тварин, не даючи спокійно жити людям. Цей народ вважав змія за бога і хотів здобути в нього милосердя, приносячи йому в жертву кращих своїх синів та дочок. Прийшла черга і до царської дочки йти до цього змія. Змій вилазить і бачить красиву дівчину, котра вже чекала страшної смерті. Раптом цієї миті з’явився на білому коні прекрасний воїн, кинувся на змія-дракона та своїм списом прибив до землі його пащу і ногами коня потоптав його. Весь народ того краю за це йому дуже дякував, а св. Юрій просвітив людей правдивою наукою Євангелія і всіх їх переконав повірити в Ісуса Христа – правдивого Бога.

ІІІ). Воскресіння – це перемога життя над смертю і милосердя Боже над розкаяною людиною. Хоча всі ми охрещені в ім’я Пресвятої Трійці, але в нашому житті ще існує досить багато неправди, неволі і темряви. Українська Греко-Католицька Церква, як Юрій переможець, виступила за правду Христову проти поневолення і тої неправди, якою затьмарили Україну лихі люди; за волю нашого народу і проти тієї темряви, в якій Її тримає змій-дракон. Змій, з такою відвагою прибитий до землі св. Юрієм та затоптаний його конем, ще зовсім не знищений. Тому він знищив багатьох наших людей і Голодомором, і на Майдані, а також продовжує знищувати безладом і війною на якій щорічно гине кілька тисяч молодих хлопців. Паща цього змія в одних вхопила життя, других налякала, третім забрала спокій серця й нормальну працю, а четвертих вигнала на заробітки по чужих країнах і розбила чимало сімей т.д. Рівночасно від теперішніх спиртних напоїв, серед яких добра частина фальсифікату, щорічно гине п’ятдесят тисяч чоловік і ніхто про це не говорить. Опісля «зелений змій» залишає після себе п’ятдесят тисяч дітей сиріт і п’ятдесят тисяч жінок вдовиць. Наступний змій – це телебачення, душить людей своєю інформацією так, як гігантська змія анаконда, котра живе в річці Амазонці.

Приклад Юрія Переможця зумовлює всіх нас сміливо виходити на боротьбу з цим хитрим і підступним змієм насильства і брехні. Всім відома казка про багатоголового змія. Коли йому відрубати одну голову, тоді негайно виростає друга. Це так в дійсності є з цим страшним змієм, який називається злом або гріхом. Апостол Петро називає його дияволом і батьком неправди, котрий «як лев рикаючий ходить, шукаючи кого пожерти» (1 Пт. 5:8).

В нашому народі св. Юрій вважається захисником сільського господарства, тому на це свято виходимо на поля, виводимо тварини та просимо його захистити наші посіви від посухи, вітрів і всякої шкідливої пошесті. Тепер люди стали вже такі розумні, що навіть деколи дощу в Бога не хочуть просити, а самі можуть притягнути хмари й пролити на землю дощ, щоб забезпечити врожай. Нехай люди розумнішають, але не дай Боже взяти в свої руки силу хмар і блискавок та змінити природний порядок! Тарас Шевченко пише, що люди люди «взяли вже в свої руки і поле й море». Ольга Кобилянська у повісті «Земля» описує вбивство брата Михайла його рідним братом Савою за володіння землею. Це перекликається з тим, як Каїн вбив свого брата Авеля. І тому краще буде, коли надалі будуть почувати себе дітьми Отця свого Небесного, «який велить сонцю сходити над злими й добрими й посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт.5:45) і «пригнобленому чинить правосуддя, що дає хліб голодним, (…) підтримує сироту й удову, – дорогу ж нечестивих відвертає» (Пс. 145:7,9).

Висновки. Нині гріх підтинає коріння християнства та руйнує духовні вартості. Натомість, воїн Юрій на своєму коні всіх нас веде до боротьби з багатоголовим змієм – гріхом. Подібно і ваш отець, як св. Юрій, у свої 19 років священства невтомно трудиться на славу Божу. Господи милосердний благослови нашого отця, його служіння людям і родину з роду в рід. Своїм священичим життям він допомагає пізнати віруючим дорогу до Бога і вирівняти покручені змієм-гріхом людські долі-дороги.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, за допомогою благословенних ікон допоможе побачити воскреслого Христа.

Господи, через заступництво св. воїна Юрія, благослови українських вояків.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

 

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

6 травня 2019 року Божого

с. Бистриця


Послання і проповіді