Проповідь владики Василя (Івасюка) в п’яту неділю Великого посту

Досить тобі моєї благодаті,

Бо моя сила у безсиллі”

(ІІ Кор.12:9).

 

Вступ. Завершуючи Великий піст, чуємо відчайдушний крик Марії Єгипетської «у безсиллі» (ІІ Кор.12:9) до Божого милосердя.

І). П’ята неділя Великого посту – це день пам’яті преподобної Марії Єгипетської і прославлення Божого милосердя. Мати-Церква пропонує кожній людині познайомитися з життям великої подвижниці – Марії Єгипетської. Марія народилася в Єгипті, але вже у дванадцять років пішла з дому до Олександрії і там почала жити у нестриманій розпусті. Сила похоті була настільки великою, що вона навіть не брала гроші за гріхи блуду, віддаючи перевагу життю у злиднях. Так для неї пройшло 17 років.

Одного разу Марія вирішила поїхати до Єрусалиму з групою побожних прочан, щоби зловити якнайбільше душ у сіті розпусти. В день Воздвиження Хреста Господнього цікавість повела її до храму, проте незнана сила не дозволила їй переступити поріг святині. Настрашена жінка, почала молитися до Пресвятої Богородиці про допомогу. Опісля вона прийняла рішення більше ніколи не повертатися до свого минулого грішного життя і пішла до Йорданської пустелі молитися та просити прощення у Бога та людей. Сімнадцять років Марія замолювала свої неподобства, хоча її неодноразово спокушували злі духи грішними спогадами. Три хлібини були чудесною поживою для неї усі ці роки, одяг зотлів, але сила Божа не залишила розкаяну грішницю. Повна самотність, молитва, піст, сльози, смиренне терпіння негараздів перемінили її життя. Сорок вісім років вона жила у пустелі і померла близько 421 року.

Сила Божої благодаті, бажання і розкаяння Марії показали людям переміну грішниці. Господь прийшов допомогти воскресити природу людини, притиснену гріхами, й оправдати розкаяного грішника. Приклад Марії Єгипетської показав людям, що не можна впадати в розпач і казати самому собі: «Я впав так низько, що мені вже немає прощення! Все загинуло і мою долю навіки вирішено!». Ні! Добрий Пастир рятує з найбільшого упадку та робить вас прикрасою Церкви.

ІІ). Розпуста – це пристрасне служіння нестримним бажанням тіла. Ця хвороба розділяє волю і розум людини. Роздумуючи над життям преподобної Марії Єгипетської, ставимо собі запитання: «Що стало причиною її грішного життя і навернення до Бога?». З однієї сторони, жінка почала жити дуже грішно. Подібно, кожний з нас почав своє життя грішними вчинками, за винятком небагатьох осіб, котрі з лона матері посвятили себе відповідально на служіння Церкві. З другої сторони, жінка знайшла в собі мужність безкомпромісно змінити своє життя, а ми не можемо дотепер спрямувати власні сили до наслідування її героїчного вчинку – особистого покаяння. Незважаючи на кількість та важкість скоєних нами гріхів, Господь чекає на виправлення особистого життя. Сказавши собі правду та усвідомивши необхідність виконати заповіді Божі, людина стає гідною отримати від Господа прощення гріхів.

Чоловіки, збираючись разом, хваляться як вони обдурили жінку чи дівчину, а жінки хваляться одна одній, як вони обманули чоловіка чи хлопчика. Далі продовжують хвалитися які порногафії показував їм шиплячий змій в інтернеті та які беззаконня пізніше самі творили. Бог це бачить і тому судиться зі землею на якій проживають люди так, що вона починає плакати і не дає свого належного плоду.

Пригадаймо подію, коли Дух Святий загородив грішниці Марії Єгипетській дорогу до храму. І тільки цього одного попередження виявилося досить, щоб вона повернула на шлях покаяння. З іншої сторони пригадайте своє життя. І побачите скільки разів Господь попереджав нас і скільки ще залишилось вам часу спокушати довготерпіння Боже? Знаки та чуда Господні є завжди присутні у долі кожного, бо вони оточують людину як вода рибу, але ми їх просто не помічаємо або не хочемо помічати.

ІІІ). Покаяння – це скарб зцілень людини Божою благодаттю. Господь потребує від нас тільки одного – щирого покаяння. Покаяння воістину скарб безцінний і дивна панацея, яка лікує найтяжчу хворобу, крім гордині диявольської. Гріхи кожної людини, немов змії великі і малі, наносять їй смертельні укуси в саме серце. Таїнство покаяння призначено випереджувати їхні укуси й умертвляти цих внутрішніх ворогів нашого спасіння. Господь любить всіх і не бажає смерті грішника, але відпускаючи гріхи тільки тим, хто щиросердно кається.

Йдучи на Голгофу свого життя, людина повинна весь час оцінювати свої вчинки. Совість це – голос Божий. Починаючи робити якусь справу, ваше серце схвалює її, тоді сміливо виконуймо задумане. В іншому випадку, коли совість заперечує чи викликає поважний сумнів у задуманій вами справі, ніколи не починайте робити щось проти совісті. Бувають випадки, коли людина у злості каже: «Я тобі зроблю таке велике зло, що ти будеш мене довго пам’ятати». Ніколи не робіть навмисне комусь погано, а навпаки, молімося робити собі і ближньому все на щастя! Дуже часто ми не можемо зробити якесь добро в силу слабкості характеру, боягузтва, малодушності, лінивства і багатьох інших причин. Натомість, без страху сміливо грішимо.

Люди є слабкими по природі і потрібно постійно їм нагадувати професійні обов’язки. Кожного дня ми змушені вибирати між гріхом і благодаттю. Шостого квітня гранатометник Дмитро Стрєкнєв у віці 21 рік і солдат Іван Лисиця у віці 23 роки з Луганщини та Іван Чесний 1988 року з Івано-Франківщини зробили свій вибір на фронті – загинули за Україну. Другі люди втікають від армії, а треті – сидять щасливо вдома і навіть не моляться за закінчення війни. Дійсно, захищати Батьківщину це – обов’язок кожного, а відмовлятися робити добро та втікати від нього це – гріх. Будуючи Україну, важливим є кожне рішення, яке завжди залежать від нашої доброї волі. І тоді совість вам скаже чи це корисно чи ні! Всі погані і байдужі справи, виконані вами, будуть викинуті геть. Лежачи ліниво на дивані, ще ніхто не збудував особистого і сімейного життя, не покаявся і не простив нікому, не захистив державу і не відкрив двері до Божої благодаті. Лінивого обов’язково знесуть, хоча він теж нічого нікому поганого не зробив. Погані справи все одно зламають, а байдужі – відкинуть, бо вони до Царства Небесного не потрібні.

ІV). Суспільне життя в наш час не може створити великопісну атмосферу. Світ, який оточує нас і до якого ми належимо, не змінюється у дні Великого посту. Духовна трагедія полягає в тому, що він штовхає людину у звичайну релігійну шизофренію, коли життя віруючої людини роздвоюється на релігійне і світське, між якими немає належного зв’язку. Тому сучасне духовне життя всіх християн значно ускладнилось і вимагає набагато більших зусиль, аніж у старі добрі часи. Великопісну атмосферу можна створити лише в домашніх умовах, і то не завжди, бо і в сім’ях не має єдиних поглядів на духовне життя.

Сімейний спосіб життя радикально змінився під впливом радіо, телебачення й інтернету. Люди хочуть чути щось добре і похвальне з екрану телевізора або з інтернету. Наше життя переповнене інформацією про події в світі. Не треба виходити з хати або виїжджати з села чи міста, щоб дізнатися про події у світі. Мало-помалу духовність і краса поступово зникають зі сучасної культури. Музика перестає бути джерелом духовної насолоди. Люди перестали насолоджуватися тишею і сприймають її як щось негативне. Раніше християни здебільшого жили у світі тиші і мовчанці, і це давало їм можливість зосереджуватись на внутрішньому житті. Натомість, сучасні християни змушені докладати особливих зусиль, щоб створити умови для спілкування з Богом. Таким чином, слухати постійно радіо, телебачення й інтернет – сучасного змія упродовж Великого посту – це питання духовного життя і смерті!

Треба зрозуміти, що неможливо ділити наше життя між великопісними переживаннями і враженнями від сучасних телефільмів та настроями, які ці враження породжують. Ці два переживання несумісні, і одне з них остаточно витіснить інше. Однак вірогідніше, що сучасні телефільми подолають великопісні настрої. Зворотне може статися лише тоді, коли християнин докладе особливих зусиль.

Висновки. Християни! Ви – спадкоємці Небесного Царства і все своє життя маєте здійснювати вчинки по совісті у напрямку до Бога. А коли прийде хвилина втоми й ослабнете на силах у боротьбі з гріхом, просіть Марію Єгипетську: «Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас грішних!». Її молитва допоможе кожному нести земний хрест. Апостол Павло також повчає: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила у безсиллі. (…) краще буду хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала» (ІІ Кор.12:9).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи готувати людські душі і серця до належної зустрічі Богом.

Господи, благослови здійснювати вчинки наші по совісті і прости нам провини так, як простив їх Марії Єгипетській.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

14 квітня 2019 року Божого

с. Тюдів

 


Послання і проповіді