Проповідь владики Василя (Івасюка) в день свята Вознесіння

Я з вами по всі дні
до кінця віку”.

(Мт.28,20)

Вступ. В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Церква Христова вводить нас у свято Вознесіння Господнього. Вознестися означає піднятися морально чи фізично над якоюсь ситуацією в житті. Іншими словами, це є перемога.

І). Вознесіння – радість апостолів. Сьогодні кожний християнин з радістю та хвилюванням зустрічає свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. Це одне з дванадцяти великих свят християнського року. Наприклад, Хрещення Ісуса в Йордані дарує воді силу очищати наші гріхи. Преображення Господнє силою вічного світла проганяє всяку темряву і просвічує всіх сліпонароджених на землі. Воскресіння Христа – перемагає смерть і відкриває Двері Милосердя до вічного життя. Вознесіння Господнє – це день, коли Спаситель покидає землю, а люди залишаються сиротами. Тоді виникає просте запитання: “Чому ми повинні радіти?”.

Насамперед Христос пообіцяв: “Я з вами по всі дні до кінця віку” (Мт.28,20). Сорок днів після Христового Воскресіння радісно вітаємо один одного і співаємо “Христос Воскрес”. Після дня Пасхи, Ісус багато разів з’являвся апостолам, навчав їх, а на сороковий день прийшов на Оливну гору і, розмовляючи з ними, благословив їх в останній раз та став здійматися на небо. Ісус сів праворуч Отця і бажає піднести нас до цього Небесного престолу. І тому вчора вже на вечірньому богослужінні появився деякий смуток – втрачаємо нашого Заступника і Відкупителя.

Натомість, євангелист Лука повідомляє, що учні котрі були присутні при Вознесінні Господа на Оливній горі, повернулися радісними до Єрусалиму (пор.Лк.24,51-52). Підґрунтям цієї радості була тверда віра в те, що Він від Бога прийшов і до Бога повертається, щоб приготувати нам благодатне місце у вічності. “І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму” (Ів.14,3). Отже, Вознесіння – це є виконання обітниці не залишити нікого сиротами, а зіслати Утішителя, Святого Духа, котрий невидимо товаришуватиме і перебуватиме з людьми.

Оливна гора – це місце важливих подій в історичному житті Ісуса. Перший раз, Спаситель саме тут сів на молодого віслюка і показав приклад лагідності та смирення, в’їжджаючи на Квітну неділю до Єрусалима. Народ очікував царя, а Він прийшов дуже просто, відкинувши людську славу. Другий раз, Господь плакав над Єрусалимом біля підніжжя цієї гори, передбачивши страшне невірство і жорстоку озлобленість мешканців міста під час Своїх хресних страждань. Підкуплені люди божевільно кричали: “Геть! Геть! Розіпни Його!” (Ів.19,15). Подібне невірство й озлоблення часто знаходимо і ми у своїх душах. Третій раз, Спаситель говорив на горі Оливній учням про кінець світу, друге пришестя й ознаки наближення Страшного суду. Четвертий раз, Ісус молився у Гетсиманському саду на цій горі до кривавого поту і просив Бога Отця, відібрати від Нього чашу страждань. П’ятий раз, Воскреслий Христос востаннє вийшов на Оливну гору і торжественно вознісся на небо.

ІІ). Вознесіння –план Божого Провидіння. Боже Провидіння устами псальмопівця Давида сповіщає людям план спасіння: “Піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави” (Пс. 23,7). При посвяченні нової церкви перед закритими дверима храму священик завжди запитує народ: “Хто він – отой Цар слави?” (Пс.23,8). А всі присутні відповідають: “Господь сил, він є цар слави!” (Пс.23,10), що прославлений на небесах, котрий сидить праворуч Бога Отця (пор.Ів.20,17). Ісус Христос видимо й урочисто зійшов на небо, щоб відкрити шлях невидимому благодатному діянню Святого Духа.

Всі три особи Пресвятої Тройці приймають участь у нашому спасінні. Бог Отець нас сотворив, Бог Син нас відкупив, а Бог Дух Святий нас освятив. Возносячись на небо, Спаситель відкрив всім віруючим людям прямий шлях до Царства Божого. Це є дорога любові і милосердя до свого хреста, яка допомагає очиститися внутрішньо, відновитися та досягнути висоти славного Христового Вознесіння. Отже, людська природа прагне негайно прийти до Престолу Бога Отця (пор.Діян. 1,3).

Вознесіння допомагає відчути кожному віруючому в Бога і милосердному до ближнього християнину розповсюдження великої радості. На жаль, різноманітні гріхи гасять в серцях людей вогонь любові, а навіть часто розпорошують її на все тимчасове і недовговічне. І тоді у людських серцях не залишається місця любові до Бога і ближнього.

Спаситель вважав виконання Його заповідей правильною ознакою любові до Бога. “Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете” (Ів.14,15). Людські погляди і думки, солодкі гріхи і труднощі життя завжди повертають нас до земних справ та перешкоджають молитвам підноситися до Бога. Необхідно терпеливо працювати над собою, щоби залишити гріховні звички світу і побачити духовну красоту Царства Божого. Багато зусиль потрібно прикласти людині, щоби розум і серце частіше зверталися до Ісуса Христа, котрий сидить праворуч Отця. Тому смиренно молімо Христа: “Серце чисте сотвори в мені, о Боже, і духа правди віднови в нутрі моїм” (Пс.50,12).

ІІІ). Вознесіння – це спасіння людей і милосердя для України. Божественна літургія кожний раз пригадує виконаний подвиг Ісуса Христа заради порятунку душі: хрест, гріб, Воскресіння і на небеса Вознесіння. Священик причастивши вірних в храмі, виносить із вівтаря чашу зі Святими Дарами, піднімає її високо і промовляє: “Завжди, нині і повсякчас і на віки віків”. Це є знак того, що треба піднести наші думки на небо перед престіл Божий і просити благодаті продовжувати творити діла милосердя ближньому повсякчас.

Папа Франциск проголосивши Рік Милосердя, допомагає людям зрозуміти слова нагірної проповіді “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Мт.5,7) і так відкрити шлях до особистого вознесіння. В часі російсько-української війни слід стати милосердним самарянином для біженців із Луганської та Донецької областей, з яких в Україну виїхало 1.700.000,00 чол., а покинули межі нашої держави 1.300.000,00 чол. Офіційно убитими в цій війні маємо 9.333 чол., а поранені без рук і без ніг 21.400 чол. У нас ми вже не відчуваємо війни, але бачимо фронтовиків і зламані людські долі. Особливо страждають діти без садків і перервано навчання в школах та маємо поранених дітей, котрі стали навіть інвалідами. Люди хочуть скоріше побачити закінчення війни. І сьогодні треба підняти цих людей до життя, а особливо дати їсти, знайти домівку і забезпечити ліками. Таку важливу роботу сьогодні на цих теренах провадить УГКЦ і тому люди горнуться до нашої Церкви.

Як підняти до Божого Престолу цих травмованих духовно і покалічених фізично людей? Тільки молитвою і ділами милосердя щодо душі і тіла. І це якраз є добра нагода випросити для себе Милосердя на Страшному суді. Євангелист Матей каже, що Христос коли прийде судити живих і мертвих нас спитає, чи ви голодного накормили, подорожнього в дім прийняли, хворого полікували і т.д. Цими ділами ми відкриваємо Двері Милосердя і знаходимо дорогу до особистого вознесіння. І тоді почуємо з уст Божественного Спасителя: “Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу” (Мт.25,34).

Висновки. Людина починає шлях до Бога від свого серця. Господь зійшов із небес для того, щоб наблизитися до кожної людини. Він перебував з апостолами підчас їх проповіді; Він перебуває сьогодні з пораненими, хворими, в окопах, лікарнях, ваших домівках і при дітях, щоб вони відчували Його допомогу. Тому Христос каже: “Я з вами по всі дні до кінця віку” (Мт.28,20).

Господь перебуває поряд із тими, хто терпить і Його любить та виконує діла милосердя.

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі відкрий Двері Милосердя і допоможи знайти дорогу до Вознесіння.

Господи зміцни нашу віру в Бога ділами милосердя до ближнього, котрий перебуває в потребі завжди нині повсякчас і на віки віків. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

 

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

 

м. Коломия храм Вознесіння
09 червня 2016 р. Б.

 


Послання і проповіді