Проповідь владики Василя (Івасюка) в 36 неділю по Зісланні Святого Духа

«Прозри! Віра твоя спасла тебе»

(Лк. 18:35 – 43).

Вступ. Сліпота існує фізична і духовна. Сліпота очей охопила нині у світі понад 100 млн. осіб. Очі – дуже делікатний і чутливий орган, котрий приносить нам велику кількість інформації з навколишнього світу. Іван Золотоустий каже, що існує також сліпота духовна, яка є злобою людського серця.

І). Оздоровлення сліпого перед входом до м.Єрихон – це таємниця Божої благодаті. Євангельська розповідь про цю подію пригадує життя часів Ісуса Христа і серед тих подій кожний з нас може побачити також своє місце. Тому Святе Письмо залишається актуальним по всі часи. Ісус охрещений в йорданських водах Іваном Предтечею, входить до м.Єрихону. Біля міської брами у придорожній пилюці сидить обездолений важким життєвим тягарем сліпий чоловік. На протязі довгих років страждань та боротьби з власною сліпотою він далі залишався незрячим. І нарешті, змирившись зі своєю недугою, пішов жебракувати, щоб вгамувати голод і самотність. Одні перехожі подавали йому милостиню, другі жаліли, а треті сміялися з нещасного. Це була жорстока школа виживання посеред людей.

Теперішні люди також є незрячими і часто засліпленими, хоча цієї страшної недуги самі в себе не помічають. Один просвітлів розумом, інший прозрів серцем, третій побачив світ інакшим очима. Іншими словами, хтось просто не бачить деякі речі, а другий навмисне нічого не помічає і нікому не співчуває. Сліпота починає збільшуватися тоді, коли люди не бачать Божого Милосердя і приписують собі всі таланти і досягнення: силу, розум, духовні і фізичні обдарування, успіхи в бізнесі чи кар’єрному рості. Насправді Господь обдарував всім цим безоплатно кожного по його потребі. Люди безвідповідально із зачерствілим та холодним серцем використовують ці дари Божі і проходять мимо Божого Милосердя. Натомість свої серця наповнили думками очорнення, беззмістовними речами, гріховними розмовами і пересудами ближніх. Бог стоїть поряд з нами, немов той жебрак єрихонський, і чує всі наші розмови, бачить наповнення серця підступними вчинками і вседозволеністю і зачерствілу увагу на гріхах людських.

ІІ). «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене» (Лк.18:38) так благає порятунку від вище перелічених гріхів незрячий чоловік. Церква пропонує подібну молитву нам «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!». У хвилини відчаю, життєвих непорозумінь і на межі власної сліпоти, починаємо благати і кричати до Бога за поміччю. Натомість злі думки, як люди навколо незрячого, нашіптують, що Бог нас не почує. Одначе нам не потрібно замовкати, а треба ще голосніше кричати про допомогу: «Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішного!». Тоді Господь зупинить свій Божий погляд навіть на незначних потребах і поведе людину невідомими для неї дорогами. Ці стежки-дороги можуть бути занадто важкими або дуже світлими, або зовсім непримітними, бо тільки там відчуєте дію Божої благодаті. Іншими словами, хвороба, терпіння, смерть дружини, організація бунту, незручність, голод, самотність, святі доноси – це все має надзвичайний зміст. З іншої сторони ці гріхи пригадують куряву з пилюки біля єрихонської брами, в якій люди сидять до нині. Христос проходить біля нас, а ми не підносимо голови і не кличемо Його на допомогу. Кожний тут присутній скаже: «Я все знаю! А що мені може дати Церква? Я все бачу і досі живий». Ні, це неправда! Ми сліпі і мертві! Хоча Бог проходить мимо нас кожного дня і зупиняється та стукає до совісті нашого серця, одначе люди не чують ані Його голосу, ані стуку у двері і тому не відкривають.

2.1). Притча про сліпого. Одного разу сліпий чоловік сидів на сходинках однієї будівлі з капелюхом, а біля його ніг була табличка з написом: «Я сліпий, будь ласка, допоможіть». Повз нього проходив один чоловік, зупинився і побачив у його капелюсі всього лише декілька монет. Чоловік також подав йому милостиню і на табличці без його дозволу написав інші слова та пішов далі.

В кінці дня він повертався тією самою дорогою і побачив, що капелюх незрячого наповнений монетами. Сліпий упізнав його по кроках і запитав, чи не він був той чоловік, що ранком переписав його табличку, бо дуже хотів довідатися, що саме він написав. Той відповів: «Там нема нічого такого, що було б неправдою. Я просто написав її трохи по-іншому. Посміхнувся і пішов далі». Новий напис на табличці був такий: «Зараз весна, але я не можу її побачити», а було написано «Я сліпий, будь ласка, допоможіть». Набагато гірше є з духовною сліпотою людини.

ІІІ). Причини духовної сліпоти. Духовна сліпота приходить  через грішне життя. Гріх продовжує тримати людей у темноті і не дозволяє побачити їм світло Правди. Засліплена гріхом людина ніколи немає спокою, бо служить золотому теляті і падає з одного гріха в інший. Такими є наслідки сліпоти духовної. Одержимий такою хворобою забуває про Бога, про свою безсмертну душу і служить гріхові та дияволові. Пророк Ісайя каже: «Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зі світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким» (Іс.5:20).

Засліпленій гріхом людині, Бог посилає найсильніші заходи, щоб її привести до свідомості. Господь посилає їй хрест і терпіння різного роду, щоб вона визнала Бога за свого Творця і більше Його не ображала. Прикладом може бути зарозумілий єгипетський фараон коли казав, що він не знає Господа. Оскільки на нього зійшли покарання, тоді він просив Мойсея, щоб Господь простив і зупинив кари небесні. Дякуючи стражданням і терпінням, ми прозріваємо і повертаємо на дорогу чесноти. Коли час Божих відвідин пройде і ми не поправимося, тоді Господь забере від нас світло своєї благодаті. Опісля таких непослушних людей буде віддано в руки сина погибелі та здійсняться на них слова, сказані до жорстоких юдеїв: «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись» (Ів.12:40).

ІV). Прикладом маємо фізично незрячого Любомира Гузара, котрий бачив світло у темряві. Тому він єднав діаспору з Україною. Єднав Галичину з центрально-східною частиною держави, переносячи осідок глави Української греко-католицької церкви (УГКЦ) зі Львова до Києва. Єднав церкви і релігії в Україні мудрою присутністю у Всеукраїнській Раді Церков та релігійних організацій. Єднав українців з поляками, коли першим публічно виступив зі заявою від імені УГКЦ, перепрошуючи за терпіння, спричинені під час ІІ Світової війни.

При його появі в аудиторії всі вставали, навіть тоді, коли знали, що він цілковито сліпий і не бачить, але все ж таки всі шанували Патріарха. Він хоча й не бачив очима, але на світ дивився серцем. Чистоту душі Гузара відмічали навіть світські люди. Втративши зір, він не міг писати власноруч, але надиктовував тексти, які виходили як колонки в різних українських виданнях. Він також є автором чотирьох книг. Він знав шість мов. Якось під час інтерв’ю, коли Блаженніший уже був незрячим, один з журналістів запитав його: «Для чого вам годинник, ви ж не бачите?». Він відповів «А той дзиґарок говорить». Покійний Патріарх Любомир був скарбом для всіх, але його свічка життя згасла.

V). Роздуми над Євангелієм і життям Блаженнішого Любомира. Роздуми над Євангелієм і життям Блаженнішого Любомира змушують задуматися над питаннями: «Чого мені потрібно від Бога?». Невже нічого, бо в мене все є! Або навпаки, мені потрібно слави, влади і вседозволеності та недоторканості і тисячі беззмістовних речей, тільки не Царства Божого. І тому ми не чуємо Бога і вже вийшли поза границю зрячості. Не чуємо Божих слів, тому що все знаємо і бачимо. Ось це і є страшно! Допоки ми ще є зрячими і можемо прозріти, то подумаймо дуже уважно яким є близьким для нас Бог. Господь кличе вже до нас відкрити очі і віддати Йому наше серце. Господь дає людям дуже багато, але вони дуже мало з цього використовують. Відкриймо зачерствілі серця, тоді відкриються духовні очі і душа стане такою врожайною, як буває удобрена земля перед сівбою.

Висновки. Ісус сказав сліпому «Прозри! Віра твоя спасла тебе» (Лк.18:42), бо вона служить для нашого спасіння. Гріхи у нашому житті так засліпили нас, щоб ми забули про Бога і спасіння своєї душі. Господь застерігає людей і просить залишити дорогу гріха. Благодать Божа прищеплена в нас при хрещенні та відновлена у покаянні починає зцілювати нас від глухоти та сліпоти.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе не озлоблювати наші серця і вчасно повернутися до Господа.

Господи допоможи кожній людині розрізняти добро і зло та  здійснювати тільки те, що служить до нашого спасіння. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

3 лютого 2019 року Божого

м.Коломия


Послання і проповіді