Проповідь на Соборі Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ “Жива Парафія – зустріч з Живим Христом”. 09 жовтня 2014 року Коломия

Всечесні отці, преподобні сестри, шановні учасники Собору витаю всіх вас християнським привітом “Христос посеред нас!”.Головна тема нашої дуже важливої одноденної праці “Жива парафія – зустріч з живим Христом”.

Вступ.Вітаю всіх учасників Собору на Святій Літургії! Дякую Вам за особисту участь у сьогоднішній праці на добро та розвиток Церкви. Своє коротке слово до вас хочу розпочати про живу віру і діяльну Церкву у недавні часи переслідування християн.

І. Двадцять п’ять років виходу з підпілля УГКЦ.Двадцять п’ять років тому закінчилася мученича дорога УГКЦ на Голгофу та розпочалося Її славне воскресіння. Ця Хресна Дорога є вкрита життям мучеників, праведників і долями людей живої віри. Цей час терпіння пройшов і наша Церква дякує Господу Богу за дар свободи. Вона вдячна усім тим, хто плекав віру, віддав своє життя за Христа і залишився вірним Його науці. Вона дякує всім тим, хто в цей нелегкий час передавав скарб віри своїм дітям. Церква дякує всім вірним, які в час підпілля свідчили про Христа та приймали до своїх домівок священиків на молитву та уділення Святих Тайн. У радянський період було жорстоке переслідування християн, але люди мали живу віру і тому Церква дійсно була діяльною та вижила посеред репресій зі сторони державних органів! Відлига на початку 1990 років зняла з людських сердець великий шар попелу й у серцях народу знову почала відновлюватися жива віра. Про це свідчать чисельні докази, а саме: люди масово йшли за нашою Церквою на панахиди до могил Січових Стрільців, воїнів УПА, а на Божественні Літургії перед дверима закритих храмів та під хрестами збиралося велике число вірних.

ІІ. “Жива Парафія – зустріч з Живим Христом”.Жива парафія і живий Христос вимагають постійної присутності священика. Священик живе на парафії і своєю активною діяльністю стає провідником людей до Бога і тоді бачимо процвітаючу громаду. Приклади таких розвиваючих громад видно дуже ясно, коли ви тільки приходите на церковне подвір’я і бачите чистоту, в храмі порядок, а духовне життя підтримується різними християнськими практиками. Отже, Жива парафія свідчить про Євхаристійну присутність Ісуса та активну щоденну працю священика і вірних.

Коли священик втікає з парохії і один-два рази в тиждень приїжджає на кілька годин виконати деякі треби, тоді Христос залишається засумований і споглядає, як його люди залишаються сиротами. Жива віра в Єдиного Бога поволі гасне у серцях парафіян, бо цілий тиждень немає отця-порадника, отця-сповідника і отця-пастиря. І тоді Сам Христос допомагає людям на Духовному Майдані боротися за гідність, свободу і спасіння душі. Наочним прикладом є пастух, який випасає отару овець на полонині. Ми довіряємо йому своїх овець в опіку на ціле літо. Отримавши цю відповідальність, пастух залишає отару на цілий тиждень без нагляду. І тільки у неділю та свята приїздить їх відвідати на декілька годин. У дуже короткому часі не буде отари, бо одних роздеруть вовки, а інші пропадуть або розійдуться по сектах. Отже, розглянемо чотири важливі елементи необхідні для відродження парафії: молитва, щоденна присутність священика, необхідність Пресвятої Євхаристії та Любові Божої між людьми.

2.1. Жива парафія – спільнота молитви.Митрополит Андрій Шептицький просить священиків заохочувати вірних молитися цілою родиною і своїм прикладом навчити спільної молитви людей. Спільна молитва – була традицією у здорових християнських сім’ях. Шептицький писав так: “Нехай ціла родина: батько, мати, діти – спільно щодня відмовляють молитви. Спільна молитва має більшу силу, тому що Ісус Христос обіцяв бути з тими, що моляться”.

“Дім мій – дім молитви” (Лк. 19, 46). В храмі вся громада сходиться разом і заносить голосну молитву перед Божий Престіл – молитву подяки за здоров’я і прожиток, за мир і спокій, за всі духовні та тілесні дари та благання за щасливе майбутнє. “А де двоє або троє зберуться в ім’я моє, там я серед них” (Мт. 18, 20). Отже, храм є місцем, яке поєднує Небо і землю, а віруючих людей ставить перед обличчям Бога у присутності Ісуса Христа. Рівночасно це є місце зішестя Духа Святого на вірних, зібраних в ім`я Боже.

2.2. Служіння священика – оживляє парафію.В особливий спосіб хотів би звернутися до священиків. Дорогі отці, завжди пам’ятайте, що Ви є покликані Господом духовно окормлювати вірних. У своєму служінні ви бачите обличчя страждаючої людини – це обличчя Самого Ісуса Христа. Ваш час є дуже обмежений і скоро закінчиться та станете перед Богом на звіт за діла свої пастирські. Спішіть допомогти кожній людині чи то в храмі, чи то поза храмом. Допомагайте людям вирватися із неволі гріха. Ви змушені порівняти своє життя до життя апостолів і зробити оцінку свого священства. Будемо допитувані, чи ніхто з цих людей десь не загубився і чи ми не поділили Церкви Христової! Тому Мати-Церква випрошує в Господа для кожного з нас милосердя та прощення гріхів, а для наших християнських спільнот постійну ласку Божу. Будуйте Церкву в душах людей, нікому не давайте можливість до спокуси піти до сектантів. Постійно перебувайте з паствою і не дайте хижим вовкам увійти до стада Христового.

2.3. Живий Христос і Пресвята Євхаристія.Присутність Ісуса Христа посеред нас у Пресвятій Євхаристії є найважливішим подарунком для кожної живої парафії. Жива віра нам говорить, що під видами хліба і вина, дійсно є присутній сам Ісус Христос. Таїна Євхаристії це є ікона Божого Царства і двері до Нього. Вона є незбагненна для нашого розуму і рівночасно це – є невичерпна Божа любов. І причаститись Нею можна тільки належно приготувавшись.

Церква вчить, що Пресвята Євхаристія є “джерелом та звершенням цілого християнського життя” і що саме у ній присутній сам Ісус Христос. В іншому документі Церкви, читаємо про ціль Пресвятої Євхаристії: “Наш Спаситель на останній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано на смерть, установив Євхаристійну Жертву свого Тіла й Крові, щоб на всі віки, аж до свого другого приходу, повторяти Хресну Жертву й таким чином довірити Церкві, пам’ятку своєї смерті й воскресіння”.

Тому культ Пресвятої Євхаристії і Служби Божої має бути завжди на першому місці. Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький каже: “Немає святішої, величнішої та важливішої дії, ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевищує у важливості і святості всі діяння людей, котрі історики записують як важливі історичні події”. А про значення Святого Причастя для нашого духовного життя св. Пій X каже: “Святе Причастя – це найкоротша й найпевніша дорога до неба”.

2.4. Христос – Любов.Сьогодні маємо свято Івана Богослова. Головною заповіддю цього апостола було три слова – любіть один одного! І цю проповідь він говорив всім і повсюди. Невтомна праця кожного християнина в основному направлена на добре виховання молодого покоління, котре вміє йти дорогами Заповідей Божих. І на тих дорогах в душі людей потрібно засівати зерно любові до Бога, до рідної землі, до батьків і до життя, бо все це є дар Господа.

Висновки.Охрещена людина має любити життя і навчити дітей жити в любові та мудрості. Кожний християнин зобов’язаний – дружити зі своєю совістю, бо вся дорога до Бога є виткана тільки любов’ю до людей!

Нехай Пресвята Богородиця опікується учасниками нашого Собору, а Святий Дух зішле свої дари на всіх вас для успішної праці. Благословення Господа нашого Ісуса Христа нехай зійде на вас на віки вічні.

+ Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ


Послання і проповіді