Проповідь владики Василія (Івасюка) в 25 неділю по Зісланні Святого Духа

Нехай вони мені спорудять святиню,

щоб я міг жити серед них” 

(Вих.25:8)

Вступ. Церква – це храм Божий і притулок потребуючим та дім милосердя. Гроші у житті людини можуть допомогти зробити багато милосердних справ, але щира молитва у храмі допоможе зробити все.

І). Неділя милосердного самарянина. Недільне Євангеліє пропонує роздумувати над притчею про милосердного самарянина. Самарянин – це житель Самарії, яка межувала з сусідньою державою Ізраїль. За часів земного життя Ісуса Христа територія Самарії знаходилася між Галилеєю з півночі Ізраїля та Юдеєю на півдні. Побожні галилеяни, подорожуючи до Єрусалиму, не бажали йти близькою дорогою через Самарію, обираючи дорогу вдвічі довшу, тобто йшли східним берегом Йордану. Самаряни й ізраїльтяни – це близькі народи за походженням, але розділені гіркою історичною долею, уникали будь-яких контактів із колишніми родичами.

Хоча дорога з Єрусалиму до Єрихону була надзвичайно небезпечною, проте деякі перехожі все ж таки наважувалися подорожувати нею. Христос так само обрав саме цю звивисту і круту дорогу для нашої притчі. Розбійники саме на ній надавали переваги для влаштування засідок. Географічно Єрусалим знаходиться значно вище від Єрихона. Ця небезпечна дорога за часів Христа називалася “Кривавим шляхом”. Одного разу цим шляхом проходили священик з левітом і побачили пораненого та подумали, що розбійники перебувають десь поряд, а навіть, можливо і сам поранений міг прикидатися, щоби несподівано напасти. Перше питання, що поставили вони перед собою: “Що буде зі мною, якщо я зупинюся і допоможу цьому ізраїльтянину та своєму землякові?”. Поставивши собі це питання священик і левіт нічим не допомогли і пішли далі. Через деякий час дорогою проходив самарянин і поставив собі протилежне питання: “Що буде з цим чоловіком, якщо я не зупинюся і не допоможу громадянину сусідньої держави?”. Він взявся рятувати людину, незважаючи на труднощі і небезпеки.

З часів раннього християнства притчу про милосердного самарянина тлумачили по-різному. Наприклад, Оріген так розкривав її зміст: чоловік, що проходив дорогою – це Адам; Єрусалим – це рай, Єрихон – це світ; грабіжники – це дияволи; священик символізує закон, левіт – пророків, а самарянин – Спасителя; рани є символом непослуху людини; віслюк – це Тіло Христове, а заїзд-готель – Церква. Обіцянка самарянина повернути всі додатково витрачені кошти за лікарство і побут – це друге пришестя Сина Божого.

ІІ). Значення новозбудованого храму Архистратига Михаїла, тобто “заїзду милосердя” у житті людей нашого села. Слово “храм” походить від спільного кореня із старослов’янської мови “хороми”, тобто будинок. Віруючі в Бога люди прагнули неначе затримати Його біля себе назавжди і тому будували Йому помешкання. У цьому помешканні головним є образ Ісуса Христа, Котрий народився на Сході Палестини і там жив, навчав, вмирав та воскрес. І тому храм стараються будувати престолом, зверненим до Сходу. Храм у с.Гаврилівка увінчаний п’ятьма куполами, котрі символізують Ісуса Христа та чотирьох євангелистів. Кожна баня завершена хрестом, який вказує чим треба перемагати диявола. Внутрішня частина храму складається із притвору – місця, де колись стояли нехрещені, храму вірних і святилища.

2.1). Поведінка вірних у храмі. Внутрішнє влаштування храму віддзеркалює пошану і добру волю людини принести Богові в дар все найкраще. Слід звернути увагу на достойну поведінку при вході до храму, підхід до тетраподу і прийняття Причастя. Святий Августин про порядок у поведінці людини каже: “Лад є провідником до Бога, і все, що від Бога є упорядковане”. Зібравшись у храмі, люди виступають не як одна людина, але як спільнота. Кожна спільнота на своїх зібраннях зберігає відповідний до потреби лад і порядок, а ще більше такого ладу вимагає наша поведінка.

Вхід до храму. Входячи до храму, християнин кладе на собі знак святого Хреста, підкреслюючи тим самим, що він переступив поріг Божого дому і готовий розпочати молитву перед Господом. Це нагадує стародавній звичай, коли гість чи подорожній, зайшовши в дім, насамперед перехрестився у бік святих ікон, а опісля привітався з господарем.

На тетраподі – розміщена храмова ікона. Підійшовши до неї, кладемо на себе двічі знак святого Хреста, цілуємо ікону, робимо ще раз знак святого Хреста і відходимо на своє місце, де спокійно продовжуємо молитву. Підхід людини до тетраподу символізує життєвий шлях людини, на якому іде постійна боротьба зі злом, однак у наполегливій боротьбі проти гріха, ми все ж таки осягаємо ту бажану зустріч із Богом.

Пресвята Євхаристія. Поєднання з Христом у Пресвятій Євхаристії означає початок божественного життя. Тому, підходячи до Святих Тайн, завчасу робимо на собі знак святого Хреста із метанією (глибоким поклоном), приймаємо Пресвяту Євхаристію зі складеними руками на грудях. Відійшовши недалеко робимо на собі знак святого Хреста з метанією та відходимо на своє місце для подяки Богові, що сподобив нас свого Тіла і Крові.

Привчивши себе до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. З практичного життя знаємо, що з малих речей настають великі – з малого зерняти виростає велике дерево. Святе Письмо каже, що хто вірний у найменшому – і у великому вірний” (Лк. 16:10). Тому у нас нехай буде все по чину і благообразно” (І Кор. 14:10.).

2.2). Призначення храму вірних. Храм вірних є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова і Святі Тайни. Середня частина храму – це місце, куди дозволено заходити тільки охрещеним на молитву. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках – свічки. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках є так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, що називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає Євангеліє, проповідує Боже слово та виголошує єктенії.

Посередині храму у давнину стояв архиєрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос Спаситель їх виголосив. Цей амвон зображав також і камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Ісуса Христа. Розписи на стінах храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Завітів, а також постаті мучеників, святих подвижників, які своїм життям засвідчили відданість Богові. Особливістю наших галицьких храмів є те, що у цій частині ми можемо побачити національних героїв, релігійних провідників, новітніх мучеників.

2.3). Святилище – головна частина храму. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Найважливішим у святилищі є Престіл, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

ІІІ). Приклад: Які молитви чути у храмі. Давним-давно жив один святий, який багато молився і для нього було дивним, чому люди ходять в церкву, моляться і в їхньому житті немає покращення. “Господи, невже Ти не чуєш наших молитов? Ось люди постійно моляться, а між ними немає миру і покаяння. Невже їхня молитва даремна?”. З такими думками він заснув. Уві сні прийшов до нього світлий ангел, обійняв його крилом та підняв високо-високо над землею. Вони піднімалися все вище і вище, а звуки молитви з храму ставали все слабкішими і слабкішими. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики та шум від метушливого мирського життя. Лише деколи звідкись долітали гармонійні ніжні звуки. “Що це?” – запитав старець. “Це святі молитви, котрі чути тільки тут” – відповів ангел. “Чому так мало цих звуків і дуже слабко вони звучать, адже весь народ молиться в храмі…?” – запитав старець. Ангел зі скорботним обличчям глянув на нього і запитав: “Ти хочеш знати? Дивись”.

Далеко внизу виднівся великий храм і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був переповнений народом. На крилосі видно хор. Священик у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла служба, але жодного звуку не було чути. У лівому крилосі стояв дячок і щось читав швидко-швидко, але слова вгору не долітали. На амвон поволі вийшов диякон і широко розкрив рот, але жодного звуку не було чути!

Хор готувався співати. Регент стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивно було, бо регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися на носочках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було. “Що ж це таке?” – подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, люди похилого віку і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа. “Чому це?” – запитав старець. “Давай спустимося в храм і ти зрозумієш” – сказав ангел. Вони повільно і не видимі спустилися в самий храм. Приодягнена жінка стояла попереду всього натовпу і ретельно молилася. Ангел наблизився до неї і тихо торкнувся рукою. Раптом старець побачив її серце і почув її думки. “Ах, ця противна бізнесменша! Знову в новім капелюсі! Чоловік – п’яниця, діти – обшарпанці, а вона хизується! Бач вирядилась!”.

Поруч стояв бізнесмен в хорошому костюмі і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: “… Яка прикрість! Продешевив … Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, й півтори … ”

Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: “Ех, і хороша Ганнуся! ..Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і роботою … От би дружину таку! Піде вона за мене чи ні?”.

І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися. “Тепер ти розумієш?” – запитав Ангел. Такі молитви не доходять. Тому й здається, що всі вони точно німі. Цієї хвилини раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив: “Господи! Ти благ і милостивий … Врятуй, помилуй, зціли бідну маму!”. У куточку на колінах, притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов. “Ось такі молитви чути в небі!” – сказав ангел.

Висновки. Я поселюсь в них, і (…) буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом” (ІІ Кор.6:16). Ці слова сказані до вашого храму, а тому прибігайте у святиню до Ісуса на молитву з довірою, а саме: всі скривджені і зневажені за порадами, немічні і хворі за здоров’ям, засумовані за розрадою. Рівночасно хочу нагадати вам, що будова храму продовжується у Ваших душах і не руйнуйте його через п’янство і розлучення, не гнівайтеся і не проклинайте, а навпаки всіх благословляйте!

Закликаю Вас кожної неділі і свята йти до храму сповідатися, причащатися і так чинити це до кінця днів своїх. Наповняйте цю рукотворну святиню своєю присутністю, щоб увійти до новозавітного корабля праведного Ноя, котрий спасає і щасливо пливе у життя вічне.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, через заступництво Архистратига Михаїла прийми під свій омофор вбогих і хворих, усіх страждаючих душевними й тілесними муками, воїнів української армії та волонтерів.

Господи, новозбудований храм – це “Дім милосердя”, котрий дає силу витримати в немочах пенсіонерам, емігрантам та їхнім дітям, переселенцям і полоненим. Нехай на душу всього страждаючого українського народу Всевишній посилає мир, радість та єдність благодаттю Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

18 листопада 2018 року Божого

с.Гаврилівка

 


Послання і проповіді